Так активісти проривалися до зали суду після чергового перенесення засідання. (автора.)
Наступного тижня — 24 червня о 10.00 — відбудеться чергове засідання Вищого спеціалізованого суду (ВССУ) в резонансній справі щодо так званого бучанського «Межигір’я». Нагадаємо, що йдеться про 890 гектарів зелених зон міста Буча, що під Києвом, які Генпрокуратура та громада Приірпіння вимагають повернути державі. Ще минулої осені Ірпінський міський суд задовольнив позов прокуратури, визнав таке привласнення незаконним і постановив повернути гектари державі. У лютому 2015 року Апеляційний суд Київської області залишив рішення першої інстанції без змін. Відтоді воно вступило в силу. Але на рівні Вищого спеціалізованого суду (касацію подали відповідачі — Бучанська міськрада і представники екс-нардепа Калєтніка) почалися незрозумілі процеси: спочатку суддя Віталій Гончар призупинив рішення суддів першої і другої інстанцій, після чого вже кілька місяців судді відверто зволікають із ухваленням рішення у справі щодо повернення бучанського «Межигір’я» громаді.
Нагадаємо, що цей ліс у попередні роки за сприяння міської влади Бучі було «роздерибанено» на користь родини екс-нардепа від КПУ Ігоря Калєтніка. Схема була проста: дрібні ділянки видавали на підставних осіб, а потім перепродували. Що й казати, якщо власником 14 га досі залишається 92-річний пенсіонер Василь Кірган — рідний дід комуніста Ігоря Калєтніка. Величезна територія досі обнесена височезним парканом.
На минулому тижні чергове засідання ВССУ знову не відбулося: носії мантій вочевидь злякалися великої кількості людей (до семидесяти активістів Приірпіння, не рахуючи представників преси), які бажали бути присутніми на засіданні. Люди майже півтори години чекали на початок засідання, але до зали їх так і не покликали. Натомість вийшла представниця суду й повідомила, що розгляд справи знову переноситься.
«Людей шокувала така поведінка суддів. Вони вирішили спитати про причини перенесення в них особисто й пішли до зали засідань. З’ясувалося, що суддям просто не вистачило часу для ознайомлення з матеріалами справи. Ви в це вірите? Я ні. Адже для того, щоб прийняти ухвалу, якою призупинили дію рішень Ірпінського та Апеляційного судів області на користь «дерибану» й корупції, цим суддям знадобилося декілька днів. За цей час вони чомусь встигли вивчити матеріали справи, а тут уже четвертий місяць ніяк не ухвалять рішення! Постійно переносять засідання з надуманих причин, часто ми дізнаємося про дату і час засідання випадково, бо учасників навіть не попереджають, щоб усе «вирішити» на користь Калєтніка тишком-нишком», — розповідає у коментарі «УМ» місцевий активіст, голова ГО «Народна воля» Віктор Бархоленко.
Того ж дня, висловивши своє «Ганьба!» на адресу судді Гончара, активісти, скандуючи «Слава Україні! Героям слава!», пішли коридорами храму Феміди до голови ВССУ Бориса Гулька. Працівники суду були явно розгублені, не хотіли показувати, де його кабінет, а потім висували різні версії відсутності керівника: то він у нарадчій кімнаті, то в залі засідань, то ще десь... Врешті-решт громада таки наполягла на зустрічі з головою суду і делегувала на розмову п’ятьох представників.
«Було помітно, що Борис Гулько дуже нервував через те, що була така кількість людей. Я переконаний, що вони мають готове рішення і вони хочуть віддати справу знову на розгляд першої інстанції. Але ми цього не допустимо!» — стверджує активіст Приірпіння Ігор Домбровський, який нещодавно повернувся із зони АТО.
Під час розмови з головою ВССУ представники громади нагадали йому про своє звернення до суду щодо висловленої недовіри судді Гончару, яке подали ще у квітні.
«Очевидно, нам усім треба дочекатися прийняття рішення, — констатував пан Гулько. — Безумовно, цю розмову буде доведено до суду. Зі свого боку, я обіцяю, що зверну увагу суддів на дотримання строків розгляду справи у суді».
Активісти запевняють, що на засідання, яке має відбутися 24 червня, їх прибуде ще більше. Мовляв, тактика корумпованих суддів, згідно з якою вони намагаються виснажити громадськість постійними перенесеннями засідань, не спрацює.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
