Інший погляд: про воєнний альбом Андрія Котлярчука «Звільнена Київщина»
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
Засновники конкурсу Юрій та Тетяна Логуші. (з «Фейсбука».)
Червона доріжка і Мухтар на повідку
«Коронацію слова» з легкої руки подружжя Логушів, які на межі нового тисячоліття започаткували цю літературну премію, називають «українським літературним Оскаром». Для підсилення асоціації, до центрального входу в Національну оперу вела червона доріжка, на якій залюбки фотографувалися на згадку елегантні письменниці у вечірніх сукнях та вишиванках і новоспечені номінанти цьогорічного конкурсу.
А от за червоною доріжкою починалася смуга перешкод. За столиком реєстраторів мені як експерту конкурсу люб’язно видали браслетик-перепустку і сказали, що проблемами розміщення гостей займаються дівчата-хостес, яких можна зустріти у фойє. На шляху до фойє чекала наступна перепона — металеві рамки та кремезні хлопці, які перетрушували дамські сумочки до останньої помади. У самому фойє, яке поступово заповнювалося людьми, поважно проходжали кілька охоронців у камуфляжі з вівчаркою на повідку, перевіряючи присутніх митців, очевидно, на наявність вибухівки чи інших заборонених речовин.
А от дівчат-хостес, які мали запропонувати нам місця в залі, знайти було практично неможливо. Тому, коли о пів на сьому вечора людей із переповненого фойє таки почали запускати в зал, кожен узявся вирішувати цю проблему на власний розсуд. У результаті навіть ті поважні особи, яких запросили нагороджувати лауреатів, опинилися без місця і змушені були чи не всю церемонію провести в Червоній кімнаті за кулісами, де практично не було зрозуміло, що відбувається на сцені. «Дякуємо тим, хто гарно сидить», — саркастично зауважив Юрій Логуш, відкриваючи церемонію нагородження.
Андрій Куликов-Курков і паперова корона для Кокотюхи
Естафету організаційних ляпів підхопили і ведучі церемонії. Хоча від кого-від кого, а від популярних телеведучих Соломії Вітвіцької, Андрія Куликова та Марисі Горобець цього ніхто не очікував. Тому, коли на початку Соломія Вітвіцька назвала свого колегу Андрієм Курковим (сплутавши з відомим письменником), усі це сприйняли за жарт. Однак по ходу церемонії таких «жартів» було чимало, а ведучі часто не могли відірватися від листочка з текстом, від чого ставало сумно. Апогеєм стало п’ятихвилинне викликання на сцену Тетяни Логуш та продюсера телеканала «1+1», які приготували свій сюрприз для відомого майстра детективу Андрія Кокотюхи. Доки чекали поважних жінок, ведучі намагалися вгадати, що це має бути: грант на екранізацію чергового роману Андрія чи щось інше? З’ясувалося, що сюрприз — це паперові корона та лавровий вінок, вручені письменнику як грандові детективного жанру. «Те, що ми всі бачили на церемонії, у фахового режисера навіть на прогоні неможливе. Робити хороші й важливі справи настільки низькопробно — себе не поважати. У таких випадках завжди шкода зусиль багатьох людей», — відгукнулася на дійство співачка та телеведуча Анжеліка Рудницька.
Ці провисання з конферансом звели нанівець і непогану, здавалося б задумку, провести паралель між епохою Розстріляного Відродження та нинішніми героями Майдану та АТО. Однак усе обмежилося трансляцією фрагментів документального фільму та танцювальними композиціями, які на тлі подальшої святкової церемонії виглядали як якесь чужорідне тіло.
Дещо чужими на цьому святі життя почувалися й учасники АТО та волонтери, запрошені на церемонію як почесні гості. «Два світи — гламур, туфлі на підборах, блиск стразів та діамантів, металодетектори і вилучення навіть у мене малюсінького туристичного ножика, подарованого другом, командиром дуже шанованого підрозділу. Світ, де боїшся «ляпнути» щось не те, когось не помітити, з кимось не привітатися. Й інший — намет, вогонь, сміх, маснуваті жарти, розмови про тепловізори, квадрейли і така щира любов до України, що аж за душу бере», — написала в соцмережах тернопільська письменниця і волонтер Ліля Мусіхіна, яка так і не змінила свій камуфляж на вечірню сукню. «Ще не час», — коротко означила вона свою позицію.
Гранди і метри сучасного слова
Утім церемонія церемонією, а не зауважити на те, що за 15 років існування «Коронація слова» змінила обличчя сучасної української літератури, стимулювавши розвиток популярної масової літератури, теж не можна. Саме з цим конкурсом тісно пов’язані імена Володимира Лиса, Марини Гримич, Ірен Роздобудько, Лариси Денисенко, Вікторії Гранецької, Тетяни Белімової. У різні роки його переможцями були Василь Шкляр, Анатолій Матвійчук, Галина Вдовиченко, та 10 разів — Андрій Кокотюха. До речі, чим далі, тим частіше свої рукописи на конкурс надсилають не лише початківці, а й маститі письменники. Тож особливу увагу цього року привернули переможці в номінації «Гранд», де розглядалися твори авторів, уже відзначених «Коронацією». В номінації «Гранд-романи» перше місце і премію в 30 тисяч гривень отримав роман Галини Вдовиченко «Маріупольський процес». «Коли відбувалося обговорення, найбільші суперечки точилися між «Маріупольським процесом» та твором Богдана Коломійчука «Небо над Віднем». Але, зрештою, шалька терезів схилилася на користь Галини за актуальність теми. Це один iз перших романів, який розповідає про війну на сході, і на тлі цих подій розвивається кохання головних героїв. Я не впевнена, що через 10 років цей роман буде настільки актуальним, як зараз, але нині він має бути виданим і прочитаним», — розповіла «УМ» член журі в номінації «Гранд-романи» Ярина Скуратівська.
Приємною несподіванкою стала і перемога в номінації «Пісенна лірика для дітей» відомого барда і поета Володимира Шинкарука, який, на жаль, півроку тому відійшов в інший світ. За батька премію (як і ще дві спеціальні відзнаки) отримала його донька, співачка Ірина Шинкарук. «Тато як відчував, що йому мало залишилося, тому на цей конкурс зібрав усе, що в нього було неопублікованого, і вислав у різні номінації. «Коронація слова» для нього мала особливе значення: у 2010 році він дізнався про свій діагноз, і в цьому ж році він вперше переміг у номінації «Пісенна лірика про кохання». І ця перемога додала йому снаги — за наступні 5 років він написав стільки, скільки не писав за всі попередні. А пісня «На старому горищі», яка перемогла нині, була написана давно для мене. Однак вона тоді не вписувалася в мій репертуар, то я її співала тільки вдома. Зараз це буде стимул записати її», — зізналася «УМ» Ірина.
Цікавою новацією цьогорічного конкурсу стало і «дитяче журі» — 45 активних «читайликів» від Донецької до Львівської областей, які, паралельно з дорослим журі, «проковтнули» 17 романів-фіналістів у номінації «Романи для дітей» і винесли свій «вердикт», який, однак, збігся з думкою дорослих — додаткову премію отримав роман Анни Коршунової «Комп і компанія». «Я дуже вдячна Тетяні і Юрію Логушам, які мене підтримали і самі мали в планах подібний проект. Організувати дітей було не важко, оскільки я співпрацюю з багатьма школами, бібліотеками і просто родинами-читачами», — цитує «Буквоїд» ініціаторку премії, дитячу письменницю Ларису Ніцой.
Що ж до інших переможців та відзнак цьогорічної «Коронації слова», то нам лишається тільки дочекатися виходу новинок у світ і отримати можливість самим дати оцінку якості текстів та справедливості вироку журі. Деякі з них видавці обіцяють підготувати вже на вересень, до традиційного Форуму книговидавців у Львові.
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
У місті Парк-Сіті американського штату Юта в день відкриття кінофестивалю Sundance 23 січня відбудеться світова прем’єра другого повнометражного фільму українського режисера Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки». >>
До основної конкурсної програми 75-го Берлінського міжнародного кінофестивалю вперше за 25 років відібрали стрічку української режисерки: цьогоріч - це фільм Катерини Горностай "Стрічка часу". >>
Створену Кременецько-Почаївским державним історико-архітектурним заповідником за дорученням Міністерства культури та стратегічних комунікацій інвентаризаційну комісію - не допустили до роботи представники Свято-Успенської Почаївської лаври. >>
Список із 25 об’єктів світу, що потребують збереження оприлюднив Всесвітній фонд пам’яток (World Monuments Fund, WMF). Серед об'єктів, що увійшли до переліку на 2025 рік – столичний Будинок вчителя, турецьке місто Антак'я, історична міська структура Гази та Місяць. >>
«Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від «офіційних занять» часину я присвячував Україні. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався», - писав Агатангел Кримський. >>