Плагіат «У поті чола»

Ця резонансна справа почалася ще в 2011 році, коли Ігор Чорновол, керівник Центру регіональної історії Галичини Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, кандидат історичних наук, подав до суду на Романа Горака, директора музею Івана Франка у Львові та письменника Ярослава Гнатіва. Річ у тім, що у шостому томі «В поті чола» (2006) книги «Іван Франко» авторства Романа Горака та Ярослава Гнатіва львівський історик знайшов уривки своєї, раніше опублікованої (у 2000 році), монографії «Польсько-українська угода 1890—1894 рр.» Судовий позов стосувався трьох десятків фрагментів праці пана Чорновола, які містилися у шостому томі «В поті чола» і не мали посилань на автора.

Саме в 2011-му за свою багатотомну працю біографії Франка Роман Горак та Ярослав Гнатів отримали Шевченківську премію. А трохи раніше, у 2006-му , за том «В поті чола» обидва автори були нагороджені премією Львівської обласної адміністарції імені Михайла Возняка.

«Із 2006 по 2008 роки я працював за кордоном, — розповідає «УМ» Ігор Чорновол. — Тож не одразу зміг прочитати «В поті чола». Та й знайти примірник було не так уже й легко. Коли ж я повернувся в Україну, то книжка вже була в бібліотеках. Прочитавши її, вирішив відстоювати свою правоту в суді». У своїх позовних вимогах пан Чорновол вимагав публічних вибачень та матеріальної компенсації в еквіваленті грошової винагороди за Шевченківську премію та премію Львівської обласної адміністрації імені М. Возняка (250 тисяч гривень та 2 тисячі доларів) та одної гривні моральної компенсації. У ході судового спору робота була направлена на експертизу в Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, де власне і підтвердили порушення авторського права.

Зрештою, наприкінці минулого тижня Галицький районний суд Львова затвердив мирову угоду. Згідно з нею, Роман Горак та Ярослав Гнатів визнали порушення ними авторського права та зобов’язалися виступити зi спростуванням в одній з львівських газет та науковій періодиці, а також заплатити матеріальну компенсацію в розмірі 40 тисяч гривень. У свою чергу, Ігор Чорновол більше не вимагатиме публічних вибачень, не матиме матеріальних претензій та зобов’язався більше не звинувачувати їх у плагіаті.

«Трактую цю мирову угоду як перемогу. Спільну перемогу: мою, а також моїх адвокатів Роксоляни Костур і Сергія Матвіїва, без допомоги яких я б не впорався», — підсумував пан Чорновол. До слова, позиваючись до суду, історик сподівався, що наукова спільнота його підтримає. Проте, окрім кількох науковців, передовсім — декана історичного факультету Дрогобицького педагогічного університету ім. І. Франка, професора Леоніда Тимошенка — боротьба за авторське право науковцiв не зацікавила.