Півтисячі кілометрів вдячності

500 кілометрів для щирого серця — не відстань. Це на власному прикладі довів офіцер одного з підрозділів Генерального штабу ЗСУ Олег Черняк. Перебуваючи на фронті, він разом із побратимами регулярно отримував допомогу від одеських волонтерів.

«Одного разу ми одержали «гуманітарку», розгорнули її. Там був дитячий малюночок зі зворушливим написом: «Хлопчики, ми вас любимо, повертайтеся живими!» і номером телефону. Я кажу товаришу, давай я подзвоню і скажу: «Спасибі». Я зробив це, Далія Северин узяла слухавку і попросила мене сказати: «Слава Україні!», бо мене чули всі з «сотні». Телефон стояв на гучномовці», — розповів Олег на прес-конференції, організованій з нагоди його приїзду.

Після того випадку у бійця і з’явилася ідея будь-що приїхати до Одеси, щоб побачити своїх благодійниць. «Він зателефонував мені, сказав,що повернувся з фронту. Там отримував наші передачі. І каже: «Я так хочу до вас приїхати, подякувати, хоч бери — і на велосипед сідай». Відповіла: «Сідай. Зможеш?».«Зможу!» — відповідає. Ми до останнього не вірили, що він це зробить», — розповідає Далія.

Нагадаємо, що у грудні минулого року під дверима офісу «Волонтерської сотні Далії Северин» пролунав вибух. Він був одним iз перших, що розпочав серію терактів в Одесі. Тоді потужна вибухова хвиля пошкодила майно і зіпсувала п’яту частину посилок, зібраних для бійців. Але це не налякало відважних дівчат, і вони продовжили збирати продукти, засоби гігієни, одяг та медикаменти для добровольчих батальйонів. За рівнем своєї активності ця волонтерська сотня наразі є однією з найвідоміших в Одесі.

Найближчим часом, до речі, волонтери планують трохи змінити профіль: почнуть займатися інформаційним благодійництвом. «Ми будемо інформувати солдатів про те, на що вони мають право по закону і що вони можуть вимагати. Мова йде, наприклад, про взуття і форму. Ми не збиратимемо на них кошти, а робитимемо так, щоб держава забезпечила всіх тих, кого зобов’язано забезпечити», — заявляє Далія.

Білизну, шкарпетки, засоби гігієни, каву, чай і солодощі — те, що законом не передбачено, але є необхідним для бійців, волонтери продовжуватимуть завозити на фронт і просять небайдужих людей долучатися. «Ми робимо величезну роботу. Робимо її добровільно і радісно, але потребуємо допомоги. Бувають дні, коли ми сидимо в офісі, і до нас ніхто не приходить. Я розумію, що ми втомилися, але втомилися і наші військові там, на фронті. Приїзд Олега Черняка став виявом поваги і вдячності до нас усіх. До тих людей, які допомагають руками, коштами, продуктами», — переконана волонтерка.

ДО РЕЧІ

Цього літа зможуть допомогти армії не лише одесити, а й численні туристи, які завітають до Одеси і вирішать прогулятися Дерибасівською. Щовихідних тут, на центральній вулиці, продовжуватиме працювати особливий благодійний ярмарок. «На нашому ярмарку ми не продаємо нічого, — каже «УМ» волонтерка Олександра Кардашева. — Люди дають, скільки можуть. А ми у відповідь пригощаємо їх домашніми смаколиками та соком. Також даруємо українську символіку. За весь час, поки ми працювали, вдалося придбали два реанімобілi. Один iз них особисто відвезли під Донецьк у Піски.Також придбали артилеристам планшет. Ще — рації, теплу військову форму. Тактичні ліхтарі. Багато їжі та медикаментів».

Наразі Олександра та її колеги терміново збирають кошти на коліматорний голографічний приціл для 79-ї АМ бригади і плетуть маскувальні сітки. Згодом планують виконати замовлення від «Азову» та «Айдару». Але що саме для них купуватимуть, поки тримають у секретi.