«Пересічний громадянин переживає і думає, що війна дуже близько, ще ближче, ніж насправді», — каже про своїх співвітчизників та їхнє ставлення до подій на сході України польський журналіст Пьотр Андрусєчко, який спеціалізується на українській тематиці. Перші його репортажі для польських ЗМІ були про Майдан, а потім він побував у Криму та на сході України. Пьотр був учасником дискусії «Новий дискурс у медіа Європи» у рамках нещодавнього Lviv Media Forum. Перед ефіром, на який поспішав журналіст, «УМ» удалося розпитати про особливості роботи польського колеги.
— Пьотр, чи змінилося враження про Україну за час, коли пишете про нашу державу?
— Я журналіст, який займається українською темою. Lviv Media Forum — можливість зустрітися з колегами й поговорити, зокрема й про зміни. Новий дискурс Європи помітний. Останні півтора року дискурс Польщі дуже відображений у польській журналістиці. Це повернуло її у хороше русло. Все, що почалося на Майдані в Києві, продовжується і зараз. Тема України не сходить зі сторінок та ефірів, у нас роблять часто великі телемарафони.
— Чому у вас виникло бажання спеціалізуватися саме на українській тематиці?
— Я свідомо вирішив працювати в Україні, хоча мусив заради цього піти з викладацької посади в університеті. Мені хотілося дивитися на те, як у цій країні відбуваються зміни. Проблеми сходу України я знав, бував там раніше, тому й писати про події на Донбасі мені легше.
— Як сприймають події на сході України в Польщі?
— Для більшості поляків перші місяці війни — це їхня війна. І вона не була так близько ще з 1945 року. Коли я приїжджав у Польщу, то чув запитання: «Чи безпечно в Києві?». Пересічний громадянин переживає і думає, що війна дуже близько, ще ближче, ніж насправді.
— Як змінилася специфіка вашої роботи та інших колег iз Польщі за час подій на Майдані, в Криму, а тепер на сході нашої держави?
— України зараз немає так багато в польських ЗМІ, але тема ця постійно присутня. На сході України зараз багато польських кореспондентів. Проте є редакції, які вирішили, що можна і не відправляти кореспондентів, а вистачить інформації в інтернеті. Ми гірше працюємо, ніж журналісти із Західної Європи, і ми це зрозуміли на сході України.
Щодо специфіки, то найважливіше у моїй роботі — я маю передавати інформацію. Хороший репортаж повинен показувати процеси, а не тільки картинки. У ньому повинно бути трохи аналiтики. Суть якісного репортажу полягає в тому, щоб через конкретні приклади прийти до суті проблеми, показати, чому відбувається саме так. Мої матеріали складаються з двох частин: перша — аналітична, у якій необхідно пояснити, що відбувається в країні, а друга — репортажна, де я подаю якомога більше важливих деталей. Мені зручно писати у формі подорожніх заміток: вона наближає польського читача до подій.