Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Під час останнього книжкового «Арсеналу» неодноразово чула суперечки: який фестиваль потужніший, «більший» — київський чи львівський. Конкуренція, звісно, — добра справа, і київські організатори доклали максимум зусиль, аби ярмарок відбувся на найвищому рівні й нічим не поступався своєму «західному колезі». «На «Книжковому Арсеналі» кілометрові черги», — захоплено писали у соціальних мережах. Справді, тисячі киян і гостей міста взяли участь у численних літературних заходах фестивалю, не шкодували грошей на новинки, книги улюблених авторів, а то й просто на підтримку української книжки. Приємно, що на наших очах відбувається відродження українського книговидавництва, адже «роки беззаконня» відбили в багатьох українців звичку читати. А засилля інтернету, електронних книжок і текстів призводить до того, що старій добрій паперовій книжці все менше місця в нашому житті.
Недавно розговорилися з добрим знайомим із Барселони. Володимир Федюк віддавна живе в Каталонії, є автором і сподвижником багатьох українсько-іспанських проектів.
«У Каталонії, — каже Володимир, — 23 квітня відзначають День святого Георгія — покровителя цієї землі. Дата цікава тим, що книгарні цього дня виносять свій крам на вулиці, відтак усі каталонські міста і селища перетворюються на величезний книжковий ярмарок. Те саме роблять квіткові магазини. І, умовно кажучи, почесний обов’язок кожного каталонця — купити книги для себе і на подарунок — своїм близьким та друзям. Або квіти. А ще краще, коли — і книги, і квіти разом. Це дивовижно, коли в один день мільйони людей виходять на вулиці й площі, аби взяти участь в такому собі фестивалі весни, квітів, літератури та романтики».
Цю унікальну національну дату особливо яскраво святкують в історичному центрі Барселони — на романтичному бульварі Лас Рамблас. Цього дня, зауважує Володимир, продажі книг рекордно високі. А читачі мають виняткову можливість навіч побачити улюблених письменників, багато з яких присутні тут, аби поставити автограф на своїх книгах.
Історично таке своєрідне свято склалося з кількох традицій. Ще 1456 року парламент Каталонії проголосив святого Георгія покровителем каталонських земель. Потім до нього додався «фестиваль троянд», а вже на початку ХХ століття люди почали дарувати один одному книги. Заснували також літературну премію святого Георгія, яка є почесною нагородою для письменників.
Чудова традиція, чи не так? Чому б і нам, українцям, не піти шляхом каталонських книголюбів? — подумалося мені. Адже Львів і Київ у дні книжкових виставок можуть відвідати далеко не всі шанувальники літератури. Особливо з глибинки. А ось «день книги» на всеукраїнському рівні став би дуже доречним. І вирішив би багато проблем. Фестивалі в обласних і районних центрах дозволили б кожному цінителю книги купити новинку, познайомитися з улюбленим письменником, поспілкуватися з «колегами по читанню», відчувши, таким чином, свою приналежність до читаючої братії.
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>