Пам’ятаймо
За роком рік стрімкі десятиліття
Спливли по найкривавішій війні,
А в наших душах залягли страхіття
На майже генетичній глибині.
І дзвони пам’яті, оглушливі ті дзвони,
Тривожать сон і спокій поколінь.
Людей прекрасних тисячі й мільйони,
Але то тінь їх, лиш тремтлива тінь.
Були життя в них, плани і надії,
І сила в них кипіла молода,
Та загули свинцеві буревії —
Прийшла біда, така страшна біда.
Чотири роки, незліченні втрати,
Жертовний подвиг із останніх сил,
Життям і смертю змучені солдати,
Герої фронту й героїчний тил.
Це наша вічна незагойна рана,
Які б не добирати тут слова:
Чи то була Велика Вітчизняна,
Чи все-таки то Друга світова.
Нові у нас дороги і тривоги,
Та не здолає швидкоплинний час
Великий дух святої Перемоги,
Її творців, що вічно поміж нас.
М. ГОРБАТОВ
Дніпропетровськ