І хліб, і до хліба
Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>
Аграрний акцент України: причинно-наслідкові зв’язки
03.06.2015
Віктор Галасюк, голова Комітету Верховної Ради України з питань промполітики та підприємництва, воліє переорієнтувати агросектор країни з сировинного на високотехнологічний.
Сьогодні сільське господарство — одна з найпотужніших сфер економіки України. Але в середовищі провідних економістів світу превалює думка, що аграрна справа — основа економіки найбідніших країн, що ця галузь апріорі не здатна стати локомотивом економічної еволюції. У якій якості та в яких напрямах нам варто розвиватися, вирішували учасники дебатів «Чи є висока частка сільського господарства запорукою бідності?», що відбувся у Києві наприкінці травня.
Ціни, біржі, злидні
Які розмови зазвичай точаться довкола нас? Підвищення цін на товари та послуги, неможливість позичити гроші, стрибки курсу валют, обмежена заробітна плата... Тому саме зараз, коли ці теми стали архіактуальними, важливо хоча б спробувати розібратися у проблемах, похідними від яких і стали найболючіші фінансові питання.
Один із найголовніших якісних показників країни — її конкурентоздатність на міжнародних ринках. На даний момент Україна між конкурентами губиться. Маємо нижчі показники рівня життя, ніж деякі азіатські країни, що розвиваються (Шрі-Ланка, Індонезія). Економіку нашої держави експерти групують у товариство болгарської, російської та колумбійської, тобто тих, котрі протягом двох останніх десятиліть значно деградували в розвитку. Періоди помітних економічних спадів прослідковувалися і в країнах груп успіху. Але всі вони змогли подолати кризи, подібні до тієї, яку ми переживаємо, та перейти до стабільного та швидкого розвитку економіки. Деякі держави вкладали значні кошти у виробництво машин та обладнання, інші стимулювали розвиток науки та винахідництва, туризму та медицини, десь ретельніше почали займатися сільським господарством... То який же шлях обрати нам: стимулювати промислове виробництво та науку чи продовжувати вкладати гроші у сільське господарство? І чи справді саме акцентування на ньому державної економіки тягне країну на дно?
«Сировинність» як тавро аутсайдерів
Власне, що заважає Україні стати заможною? Невже й справді — надмірна зосередженість на агровиробництві? І чи здатні стати панацеєю від падіння обсягів внутрішнього валового продукту спроби реанімувати ту чи іншу галузь промисловості додатковим державним фінансуванням? Дмитро Боярчук, виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень «CASE Україна», вважає інакше.
«Висока частка сільського господарства не є запорукою бідності, — стверджує він. — Це, швидше, наслідок відсутності інших можливостей для розвитку. Щодо стимулювання інших галузей державою... Не думаю, що це зараз на часі, адже світ змінюється швидше, ніж на ці зміни реагує наш бюрократичний апарат. Але держава зобов’язана забезпечити суспільство збалансованим законодавством, щоб певні групи інтересів не спотворювали об’єктивний ринок».
Олександр Пасхавер, президент Центру економічного розвитку, переформатував обговорюване питання: «Велика частка сільського господарства — це тільки симптом малої ефективності економіки, а не причина бідності країни. Україна залишаєтьсь індустріальною країною, незважаючи на деіндустріалізацію, яка була пов’язана з кінцем обслуговування військово-промислового комплексу радянської імперії. Щодо стимулювання цілих галузей — це небезпечно. Держава має стимулювати точки зростання, витрачати гроші на тих, хто вже показав свою життєздатність, хто швидко зростає. Слабкість стимулювати не треба».
«Економіка України сьогодні, на жаль, сировинна. І при цьому більше аграрна, ніж індустріальна. Так сталося тому, що ми пройшли ганебний шлях тотальної деіндустріалізації. Нас навіть Білорусь останніми роками випередила за показником ВВП на душу населення. Бо там більша, ніж у нас, частка переробної промисловості, яка, втім, ґрунтується на сільгоспвиробництві. Ми повинні та будемо змінювати цю ситуацію. Є коло однодумців, які гуртуються навколо ідеї сучасної індустріалізації України. Для досягнення цієї мети ми маємо одночасно рятувати залишки високотехнологічного виробництва, вбудовуватися в міжнародні виробничі ланцюги та робити селективне імпортозаміщення», — підсумував дискусію Віктор Галасюк, голова Комітету Верховної Ради України з питань промполітики та підприємництва.
...А їсти хочеться завжди!
Отже, вітчизняні експерти не вважають сільське господарство причиною бідності країни. Вона, на думку переважної більшості фахівців, швидше наслідок неефективності інших сфер, у тім числі й державного управління. Бідним країнам «просунутіші» завойовники світового ринку сьогодні не залишають нічого іншого, окрім аграрної справи. Усі ми розуміємо, що Україні зараз просто не вистачить коштів для конкурентного фінансування вітчизняної науки чи стимулювання розвитку дослідження і впровадження інновацій та високих технологій.
Та не варто забувати про те, що продовольчий попит тільки зростає. А тим часом саме в Україні розташовано 27,8 відсотка світових відновлюваних чорноземів. Тому, можливо, дуже скоро вітчизняний агросектор таки стане запорукою успіху країни, паралельно стимулюючи розвиток високотехнологічних сфер економіки не згірш, ніж колись військово-промисловий комплекс. Для миру, не для війни.
