Батьку, де твоя гиря?

28.05.2015

Нещодавно дізнався, що деякі українські комерційні фірми-організації співпрацюють з окупантами — вони зареєстровані і є їхніми співвласниками разом із російськими фірмами. І за кожною українською фірмою стоїть її начальник, який має прізвище, ім’я та по батькові...

І це в той час, коли на сході України від рук російських агресорів щодня гинуть наші захисники, стають на все життя каліками і знедоленими. І не без відома нашої жадібної влади! Що це, як не зрада державних інтересів, зрада свого народу?

Згадався випадок із моїм покійним батьком, Григорієм Васильовичем Ващенком. У 1941 році його відправили на війну. Вдома, в селі Карпохи Козелецького району Чернігівської області, залишилися молода дружина Лукерія з дворічною донькою Ганною, старий батько з матір’ю та троє сестер. У райцентрі, перед відправкою на фронт, вирішив батько разом із земляками зайти до генделика і перехилити чарчину «на щасливу дорогу». Щось там не склалося з продавцем генделика — мій батько хапає з прилавка кілограмову гирю і зі словами: «Ти, жид проклятий, тут будеш горілкою торгувати, а я йду на війну фашиста бити, родіну захищати!» — замахується на продавця, щоб налякати. Його заарештували, засудили і відправили до казахстанського Кустаная відбувати покарання. Впродовж року він там працював трактористом і шив чоботи, а потім його відправили на фронт, у штрафбат. Був двічі поранений, дивом вижив, звільняв від загарбників Польщу та Чехословаччину, війну закінчив у німецькому місті Галлє. Коли повернувся додому, донька його не впізнала і довго від нього сахалася.

Цю історію мені розповіла колись моя мама. Від батька я її не чув — він був мовчазний. Батьку, агов, — де твоя гиря?

Олекса ВАЩЕНКО
Ірпінь, Київська область
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>