Болить животик, апетит пропав...

Витівки «підступної» мікрофлори

Захворювання сечовивідних шляхів у дітей — проблема, на жаль, досить поширена. Тож батьки мають бути насторожі, знати, як не допустити захворювання і у разі необхідності — правильно з нього вийти. Оскільки тривалий перебіг інфекції сечовивідних шляхів може спричинити зниження функції нирок. При цьому цистит, уретрит уражують нижні сечові шляхи, а пієлонефрит — це запалення верхніх сечових шляхів.

— Пієлонефрит у дітей переважно розвивається на тлі аномалій розвитку сечових шляхів, — пояснює дитячий лікар-нефролог Олена Волошко. — Найчастіше збудником недуги стає кишкова паличка та інша «негативна» мікрофлора кишечника, зокрема ентерокок. Викликати захворювання можуть також стафілококи, віруси (аденовіруси, ентеровіруси, віруси герметичної групи і парагрипу), гельмінти (глисти), внутрішньоклітинні збудники (хламідії, мікоплазма, уреплазма). Що саме стане причиною розвитку інфекцій сечових шляхів і нирок, залежить від віку, статі, шляху поширення та форми захворювання. Нерідко це стається на тлі дисбактеріозу та різних захворювань шлунково-кишкового тракту.

Що може свідчити про цистит у дитини? «Часті болісні сечовипускання, раптовий потяг до сечовипускання, який неможливо відкласти, біль над лоном, — зауважує лікар. — Для пієлонефриту характерні висока температура (може сягати 38-39 градусів), інтоксикація організму (лихоманка, загальна слабкість, зниження апетиту, нудота і блювота), біль у животі (у маленьких дітей) або в поперековій ділянці (у дітей старшого віку). Сечовипускання порушується, стає прискореним, з’являється відчуття печії, свербіння. Сеча при цьому мутна або темна, набуває неприємного запаху».

Залежно від перебігу пієлонефрит може бути гострий (тривати до шести місяців) та хронічний. Гострий ділиться на первинний і вторинний. Первинний, або неускладнений, протікає без порушень фізіологічно нормального сечовипускання, зі збереженням нормальної функції нирок. Якщо ж пієлонефрит триває понад шість місяців, його вважають хронічним.

Аби не докучали рецидиви...

Для діагностики недуги необхідні лабораторні обстеження: загальний аналіз крові та сечі, аналіз сечі за Нечипоренком і аналіз сечі за Зимницьким, уролейкограма, бактеріальне дослідження сечі на мікрофлору та чутливість до антибіотиків, біохімічний аналіз крові. Також важлива консультація дитячого гінеколога.

— Обов’язковими обстеженнями в дитини з пієлонефритом є УЗД нирок і спеціальна діагностика — мікційна цистографія. Її проводять після двох випадків інфекцій сечових шляхів у дівчаток і після першого випадку в хлопчиків. Це дослідження необхідне, аби пересвідчитися, що немає пошкоджень сечовивідних шляхів, міхурово-сечовивідного рефлюкса або нейрогенної дисфункції сечового міхура.

Як подолати недугу? Для цього, наголошує фахівець, важливо неухильно дотримуватися рекомендацій лікаря. Визволитися з лабетів пієлонефриту не вдасться без застосування антибітикотерапії. «Чекати стійкого ефекту можна лише при правильно підібраній терапії антибіотиками, — запевняє Олена Волошко. — Тому що інші групи ліків, які усувають симптоми, але не лікують причину, полегшують стан хворого лише на короткий час. Тривалість курсу лікування залежить від характеру захворювання, від того, чи є загострення, як дитина переносить терапію антимікробними препаратами. Важливі також препарати для дезінтоксикації, ліки проти жару і спеціальне лікування після того, як вдасться досягнути ремісії — так називаємо період перебігу хронічної недуги, коли її симптоми послаблюються або зникають».

Симптоми, що вказують на ефективність лікування, — нормалізація температури тіла (на другий — четвертий день), нормалізація аналізів сечі (на п’ятий — сьомий день), крові (на дев’ятий — десятий день). Зазвичай лікування за стандартною схемою передбачає два-три тижні терапії, під час яких використовують дві пари антимікробних засобів (антибіотик плюс уросептик). Для збереження рівноваги мікрофлори обов’язково слід вживати пробіотики (лінекс, йогурт у капсулах, біфі-форм тощо).

Майте на увазі, що лікування пієлонефриту та інфекції сечовивідних шляхів буває успішним не завжди. Як зазначає фахівець, майже у 30 відсотках випадків виникають рецидиви (повернення недуги). У разі рецидиву пієлонефриту, каже лікар, доводиться тривалий час вживати профілактичну дозу уроантисептика. Після перенесеної недуги нирки стають вразливими до бактерій і відновлюються тривалий час. Тому періодичний огляд у лікаря впродовж цього терміну — неодмінна умова повного одужання.