Учора на площі біля приміщення Полтавської облдержадміністрації з плакатами «Не віддамо водоканал олігархам!», «Де 233 мільйони за різницю в тарифах?», «Не допустимо рейдерського захоплення підприємства», «Пане Вороно, пам’ятай про Революцію гідності» протестували працівники обласного комунального підприємства «Полтававодоканал». Організатором акції виступив профспілковий комітет. Його голова Таїсія Горобець запевнила, що акція протесту жодним чином не вплине на роботу підприємства й не позначиться на водопостачанні жителів міста та низки підприємств.
«Річ у тім, що до трудового колективу дійшла інформація про те, що обласна влада планує зміну керівництва нашого підприємства: з достовірних джерел нам стало відомо, що вже є навіть проект рішення про призначення нового керівника, причому з іншої сфери діяльності — з енергетики. Гадаємо, після цього наступним кроком стане зміна форми власності нашого підприємства — останнє просто передадуть у приватні руки, що неминуче призведе до зростання тарифів, — припускає Таїсія Олександрівна. — Згідно з контрактом, наш генеральний директор Олег Кретович має працювати на цій посаді ще рік. До того ж це професіонал, який має профільну освіту і пройшов шлях на підприємстві від слюсаря до очільника. Тож не дивно, що ми готові його відстоювати. Знаєте, уся ця катавасія почалася не сьогодні й не вчора. Так сталося, що, у зв’язку з невиплатою державою 233-х мільйонів гривень за різницю в тарифах, наше підприємство заборгувало за електроенергію. Незважаючи на те, що держава має такий законний інструмент, як взаємозалік, енергетична компанія «Полтаваобленерго» на такий крок не йде. Складається враження, що комусь вигідно прибрати до рук водоканал за борги».
Одна з працівників «Полтававодоканалу» Тетяна П’ятак конкретизувала, що тиск на їхнє підприємство розпочався ще минулого року. Незважаючи на вже згадану заборгованість держави, енергетична компанія подала на водоканал до суду — в результаті виконавча служба наклала арешт на рахунки водопостачального підприємства, що заважало останньому працювати. Працівники підприємства зверталися і до Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, і до Голови Верховної Ради Володимира Гройсмана, проте жодної допомоги з Києва не отримали.
«Ви ж бачите, що по всій Україні нині відбувається тиск на водоканали й захоплення їх енергогенеруючими підприємствами, — зазначає працівниця водоканалу Ольга Степаненко. — Ми виступаємо проти захоплення нашого підприємства і вважаємо, що воно має лишатися в комунальній власності».
Директор департаменту житлово-комунального господарства облдержадміністрації Олександр Тонков, який вийшов до протестувальників, заявив, що керівництво «Полтававодоканалу» не погодило проведення цієї акції: мовляв, усе потрібно робити на законній підставі, до того ж технологічний транспорт не повинен простоювати. Чиновник закликав усіх повернутися на робочі місця.
«Чуток і пліток я не коментую. Водночас говорю відверто: питання про рейдерське захоплення водоканалу не стоїть, — стверджує Олександр Миколайович. — А щодо зміни керівництва, то тут можуть бути різні варіанти. Адже підприємство має значну заборгованість, що є зайвим підтвердженням того, що керівництво дещо втратило вплив на ситуацію. І те, що цих людей вивели на вулицю в робочий час, є безвідповідальним ставленням до роботи. Якщо є якісь проблеми, їх потрібно вирішувати в цивілізований спосіб».
Водночас очільник «Громадського Майдану Полтавщини» Олександр Лещенко вважає, що схема, за якою комунальне підприємство передають у приватні руки, давно відома: «Незважаючи на те, що держава винна водоканалу 233 мільйони, уряд блокує виплати. При цьому через приватну структуру — обленерго — душать підприємство, аби через борги віддати його в приватні руки. Нинішня влада, відчуваючи свій кінець, намагається якомога більше майна загребти до своїх рук. Проте ми цього не дозволимо зробити».
Протестувальники таки дочекалися, доки до них нарешті вийшов і голова Полтавської обласної ради Петро Ворона. Останньому довелося відповідати на незручні запитання «водоканалiвців». Один із попередніх голів облдержадміністрації Степан Бульба принагідно зауважив, що керівника, за якого повстав увесь колектив, потрібно підтримати.