У вітчизняних ЗМІ оприлюднили інформацію про те, що до Дня Незалежності планується оновити текст Конституції. Крім Конституції, слід нарешті приділити увагу і Національному Гімну України, бо, по суті, його в нас немає, замість нього ми користуємося національно-визвольним гімном.
За своїм призначенням, на мою думку, духовний, національно-визвольний і національний гімни такі ж різні між собою, як, скажімо, ряса, військова форма та національний одяг, тому підміняти їх одне одним недоцільно. Духовний гімн — це молитва за Україну і її народ. Укупі з каяттям та славословінням Бога ця молитва набуває неймовірної сили, тому частіше його виконують у церквах та молитовних зібраннях. Національно-визвольний гімн — це прапор боротьби за волю. Із цим гімном на устах українці боролися з окупантами, протидіяли імперії у нищенні української самобутності, а в незалежній Україні під його звучання українці відстоюють демократію, справедливість та свої конституційні права.
У період загострення національно-визвольної боротьби цей гімн стає найуживанішим і найпопулярнішим, як-от зараз, під час війни з російськими нацистами-фашистами та їхніми поплічниками — маріонетками-сепаратистами. Правда, кремлівська пропаганда обзиває фашистами національні збройні сили України, проте освіченим людям добре відомо, що назва «фашисти» стосується саме нацистів і шовіністів за їхнє прагнення асимілювати чи фізично знищити інші етноси і народи, а значення слова «націоналісти» — це патріоти, захисники свого народу і країни.
Національний гімн — це закарбований для всіх сучасних поколінь автопортрет нації і держави, від якого не слід відступати. Зазвичай у тексті гімну йдеться про унікальність держави та обрану долю для сучасних поколінь (план їх буття і діяльності). Текст національного гімну суттєво впливає на життя народів, бо, як відомо, багаторазове повторення одного й того самого змушує людей сприймати чужі ідеї та думки за свої власні й прагнути їх здійснити. Вібрації тексту гімну неодмінно притягнуть подібні за вібраціями ситуації і можливості, щоб так і сталося. Наведу приклад. У своєму національному гімні росіяни понад усе переймаються славою для Росії, і вони її мають, правда, ту, на яку заслуговують, — брудну, лиху і безславну.
За текстом національного Державного гімну України доля усміхнеться українцям лише після того, як воля поборе неволю, і обставини нашого життя складаються таким чином, щоб ми долучилися до боротьби проти неволі, сповнили настанову Пророка нації — Шевченка: «Борітеся — поборете! Вам Бог помагає».
У книжці «Курс алхімії» Сен-Жермена (відомого нам як Дядечко Сем, святий покровитель США) є такі слова: «Найбільш підступний вид рабства той, у якому закутий не усвідомлює своїх кайданів», і таким є духовне поневолення. У Біблії, на прикладі євреїв, Бог дав народам настанови, як слід діяти, визволившись від своїх гнобителів, щоб позбутись і укоріненого менталітету рабів (звички до неволі, деспотизму, принижень, байдужості до своєї національної самобутності і гідності). Під Божим покровительством національно-духовне відродження євреїв тривало сорок років, а ми в цьому напрямі не зробили навіть перших кроків — знищення пам’ятників і пам’яток (назв на честь імперських гнобителів та комуновождів), не приступили до заміни в усіх сферах суспільного життя імперської мови на державну українську.
Тим часом дехто з мовознавців припускають, що праукраїнська мова — це санскрит, мова богів, від якої беруть початок усі індоєвропейські мови світу. Напевно, із заздрощів, що український народ — один із найдревніших у світі, Російська імперія протягом уже трьох століть прагне знищити нашу мову, щоб український народ безслідно розчинився в населенні імперії, найбільш деспотичної і злиденної поміж інших.
Сепаратизм і війна на Донбасі — все це наслідки зволікання з визволення народу від духовного поневолення, з відродження національної пам’яті і самобутності.
Щось є містичне в тому, що як тільки не стало Пророка України — Тараса Шевченка, який закликав свій народ порвати кайдани і вражою кров’ю окропити волю, його справу тут же продовжив Павло Чубинський, який у вірші «Ще не вмерла України ні слава, ні воля» закликав українців із козацькою відвагою боротися за свою свободу, щоб ми панували у своїй сторонці. Текст цього твору в ХІХ—ХХ століттях стихійно став національно-визвольним Гімном України. Тепер, коли Україна, як і за доби Київської Русі, захищає себе й інші народи Європи від навали одержимих світовим пануванням східних «ординців», слова Гімну полюбились усім українцям, і все ж у мирний час заклики до боротьби не вписуватимуться у славень держави, яким є за своєю суттю Національний Гімн. Тож по здобутті повної перемоги над нашими ворогами слід задуматися над написанням нового тексту Державного Гімну України.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
