Римована весна

Юрій Володарський,

літературний критик, куратор проекту:

— Цьогорічні «Київські лаври» мають низку відмінностей від попередніх. У більшості заходів беруть участь молоді поети до 35 років. Але такий формат не виключає з програми метрів Олексія Цвєткова, Бахита Кенжеєва, Бориса Херсонського. Це ті поети, які приїжджали до нас завжди. Я просто не можу уявити, що на якихось «Київських лаврах» їх немає. Вже минулого року зменшилася кількість російських учасників. У цьому році відбувся захід, який об’єднав їх усіх — вечір на підтримку України. Поети приїхали до Києва з різних країн: США, Німеччини, Грузії. Цей вечір показав, що поезія не може залишатися осторонь актуальних питань.

Молоді куратори проекту організували і провели захід, присвячений 201-річчю Тараса Шевченка. Молоде покоління поетів має нетрадиційний погляд на класичні речі. Тому що ми звикли до якихось гучних річниць, а тут сам принцип відзначити 201-річний ювілей є дуже цікавим.

Були й сумні заходи. Один з вечорів був присвячений пам’яті Олега Лишеги — одного з найяскравіших українських поетів, який нещодавно пішов із життя.

Варто згадати і про родзинку цьогорічного фестивалю. Мова про Андрія Макаревича. Приємно, що така людина відвідала наш захід.

Олег Коцарев,

поет, журналіст,
куратор проекту:

— Мої враження від нинішнього фестивалю — передусім абсолютна самодостатність його окремих подій. Тобто різні читання існували ніби абсолютно незалежно одне від одного в хорошому сенсі. Усе сполучалося цілком гармонійно, що характерно, навіть на заходах у не дуже зручний час була публіка (це добра тенденція).

Багато на цьогорічних виступах було присвячено тим обставинам, у яких опинилася наша країна та ціла Європа. Війна, революція, шалена міжнародна напруга… Поезія тут не пропонує готових рецептів, але вона допомагає образно осмислити ситуацію, перетравити враження, настрій, особливо виразно змалювати становище сьогоднішньої людини, і вона (навіть у відверто пафосних текстах) оперує переважно не пропагандистськими конструкціями. Проте було б радикально неправильно, якби вся поезія сконцентрувалася винятково на війні чи супутніх соціальних подіях. Життя, попри все, триває, і одне із завдань літератури підтримувати на символічному рівні те тривання. Тому на фестивалі відбулося багато акцій із суто ліричним, іронічним чи ще якимось «незлободенним» акцентом.

Дмитро Лазуткін,

поет, куратор проекту:

— Акцент на молоді робиться на «Лаврах» раз на два роки — зараз вирішили дотриматися традиції. До того ж саме молодь є найбільш активною не лише в літературному житті, а й у реакціях на виклики часу. У віршах цьогоріч багато військової тематики, вдосталь рефлексій на тему українського сходу і сентиментів щодо втраченого Криму. Традиційно на фестиваль приїхало багато російських поетів. Це і лауреати попередніх років, і симпатики України. Олексій Цвєтков, Бахит Кенжеєв, Аркадій Штипель, Марія Галіна, Андрій Грицман, Дмитро Кузьмін — прикрасили фестивальну палітру і додали в зали «своєї» аудиторії. Втім росіян цього року приїхало помітно менше, ніж раніше. Мабуть, бояться чи просто не наважуються. На цьому тлі приємним сюрпризом від головного ідеолога «Київських лаврів» Олександра Кабанова стало запрошення Андрія Макаревича. Публіка на нього реагувала дуже тепло. Для мене цей фестиваль — можливість поспілкуватися як з літературними ровесниками, так і з іменитими закордонними поетами. Священний трепет від спільного виступу з Борисом Херсонським, а також розмови з Бахитом Кенжеєвим і Олексієм Цвєтковим — радість, яку важко переоцінити. Для всіх, хто пише і хто любить поезію, «Київські лаври» — це і свято, і вкрай корисний майстер-клас.

Борис Херсонський,

поет, учасник фестивалю:

— Десять років тому ми з дружиною (поетеса Людмила Херсонська. — Ред.) вперше були учасниками київського поетичного фестивалю. Він, втім, теж був першим. Сам я тоді був поет-початківець — до того видавав невеличкі збірочки в Одесі. Серце моє билося прискорено від припливу сил, що властиво молодості. З організатором фестивалю Олександром Кабановим і багатьма його учасниками — Олексієм Цвєтковим, Бахитом Кенжеєвим, Марією Галіною, Аркадієм Штипелем ми були знайомі й дружили — реально і віртуально. Чи міг я пропустити хоч один травневий фестиваль у Києві? Не на того натрапили! Ніколи не поспішай розлучатися з молодістю! І ось на мені — чорна футболка, на якій білим по чорному написано «Молодіжний формат». А на моїй полиці з’явилося ще дві моїх книги, повні справжнього молодого завзяття. Це були прекрасні і дуже молодіжні дні.