Тепла колекція

Багато років тому в галицьких хатах довгими зимовими вечорами збиралися біля найтеплішого місця — кахляної пічки. За душевними розмовами і горнятком запашної кави непомітно спливав час... Атмосферу тих часів сьогодні відтворено в одному львівському кафе, де можна побачити унікальну колекцію старих пічок — п’єців. Їх ось уже шість років збирає по місту та його околицях родина львівських колекціонерів.

Аптеку грів п’єц із грибами

П’єци у Львові мають свою окрему історію. Кілька століть тому дозволити собі таку розкіш могли лише дуже багаті люди. Кахлі на пічки виготовляли вручну їх могли робити кілька років, а «корони» (верхня фігурна частина, що обрамляла пічку) відливали окремо і часто — як зашифровані родинні герби.

«Найстарішому нашому п’єцу майже 300 років, — розповідає «УМ» Тарас Цимбала, який допомагає збирати реліквії, вказуючи на різнокольоровий п’єц, акуратно складений зі шматочків кахлів. — Це робота нашої львівської фабрики. Одночасно кілька майстрів робили його майже рік. Різнокольорові кахлі випалювали по кілька разів. Спочатку малювали один колір і випалювали, далі наступний і знову випалювали, і так п’ять разів, тобто стільки, скільки кольорів є на кахлях. Найдорожчим серед них є оцей синій, яким вкриті лише найменші деталі. Синя фарба була дорогою і рідкісною. Її привозили аж з Індії». На жаль, інформації, кому належав такий ексклюзивний п’єц, в архівах не збереглося. Проте на одному з кахлів залишилося зображення лева — символа міста. За словами пана Цимбали, загалом в Європі було знайдено п’ять п’єців, схожих на цей, один із них зараз зберігається у Франції.

Ще один із місцевих «старожилів» колись прикрашав одну з львівських аптек. Навіть рельєфний малюнок на кахлях виконаний у відповідній тематиці. На світло-блакитних кахлях видно випуклі зображення лікарських рослин та грибів, з яких колись виготовляли ліки. А на «короні» пічки виліпили зображення бабки, яка була символом спасіння душі.

Поруч «аптечного» стоїть п’єц, зроблений з білих кахлів, які мають випукле зображення кольорового дерева. Його знайшли в одній з будівель біля церкви Анни у Львові. «Цей п’єц був виготовлений на замовлення однієї з багатих львівських родин, — продовжує Тарас Цимбала. — Бачите, на короні пічки зображена батьківська хата, а внизу дерево з яблуками — так сім’я намалювала своє родинне дерево».

Один із кутків приміщення зайняв відтворений темно-зелений камін, який колись прикрашав будинок родини Потоцьких. На одному з кахлів також зберігся їхній родиний герб із хрестом.

Пічка з романтичною історією

Розбавляє «теплу» колекцію навіть історія кохання. Один із найромантичніших п’єців у колекції був знайдений неподалік площі Ринок. Серед звичайних білих кахлів, якими обкладений п’єц, на самісінькій середині пічку прикрашає скульптура дівчини.

«Про цей п’єц в архівах нічого не знайшли, але люди, що мешкали по-сусідству, розповіли історію пічки, яку передавали з покоління в покоління, — продовжує пан Цимбала. — В 1771 році до Львова приїхав граф. Його карета застрягла в болоті на площі Ринок. Поруч проходила дівчина з відрами води. Вона була настільки гарна, що граф одразу в неї закохався. Роман двох закоханих тривав недовго, але коли графу довелося поїхати з міста, він залишив коханій подарунок — п’єц із її скульптурою на ньому».

Ще одна з колекційних пічок колись належала місцевому пекарю на ім’я Ігнат. Хоча професія пекаря в XVIII столітті була шанованою, грошей на п’єц у чоловіка не було. «Пічку подарував йому багатий сусід як подяку за те, що найсмачнішу випічку Ігнат віддавав його дітям, — розповідає Тарас Цимбала. — І саме цей п’єц був найдорожчою річчю, якою володів пекар. Хоча за тодішніми мірками ця пічка не була вельми дорогою, адже зроблена з однакових темно-зелених кахлів».

Крім родинних гербів чи романтичних послань, зашифровували в малюнках на кахлях і патріотичну символіку. До прикладу, символ України. «Ми знайшли в архівах, що саме так виглядав символ України, — продовжує співрозмовник. — Коли два квадрати перехрещуються й утворюється восьмикутна зірка. Квітка всередині зірки означала плодючість країни. А дубовий листочок, зображений поруч, символізує єдність країни».

Раз цеглинка, два цеглинка...

Якими б гарними та унікальними не були кахлі, починається п’єц не з них, а з цегли. Вона, до слова, також представлена в колекції. Деякі цеглинки навіть старші, ніж пічки, їм скоро виповниться по 500 років. Як і кахлі, стара цегла також унікальна, в наш час такої вже не роблять. Зазвичай п’єц робили з тієї з цегли, що і стіни будинку. Цікаво, що знайдені цеглини мають написи — позначки вулиць чи районів міста, для будівництва яких вони були виготовлені. На кількох цеглинках зберігся напис «Козельники», тепер ця місцевість є частиною спального району Львова — Сихова.

Дверцята п’єців теж є своєрідними шедеврами. Їх робили на замовлення окремі майстри. Цікава деталь: раніше дверцята п’єців мали дві стінки: одна, зовнішня, для краси, інша — для безпеки. Внутрішні дверцята захищали передні від нагрівання.

На жаль, дуже багато старовинних пічок у львівських будинках нові господарі розібрали та викинули ще у 80-х роках. Знали б вони, скільки згодом ті пічки коштуватимуть! Наприклад, за експонати вищезгаданої колекції платили від 2 тисяч гривень до 20 тисяч доларів, у залежності від часу створення та ступеня збереженості. Канули в Лету й архіви, в яких зберігалася інформація про п’єци. Тож збирати їхню історію доводиться буквально по піщинці з того, що лишилося в архівах, з розповідей старожилів та істориків, які цікавляться подібною тематикою.