Учора один із найпопулярніших авторів світу Пауло Коельо відвідав столицю України. Автор «Алхіміка» зустрівся з київським міським головою Олександром Омельченком, який і вручив йому орден «Знак пошани» та іменний годинник, а також пообіцяв екскурсію по Києву.
Сам Коельо зауважив, що його мандрівка в Україну не випадкова. «Я приїхав до вас у сонячний день, мене зустріли добрі люди. І взагалі мені здається, що ця поїздка до вашої країни неспроста: я народився в один день із Україною — 24 серпня», — сказав класик. І пообіцяв, що ця зустріч не буде останньою. «Ми домовилися з сеньйором Коельо про те, що надрукуємо українською мовою три його книжки — «Алхімік», «Вероніка вирішує померти» і «Світовий бій», — пообіцяв присутнім на зустрічі журналістам мер Києва Олександр Омельченко.
Сам наймістичніший письменник сучасності виглядав стомлено і сходу «обламав» акул пера, дозволивши собі ставити не більше одного запитання. І на всі спроби журналістів з'ясувати подробиці його життя відповідав меланхолійно-задумливо. А коли хтось запитався його, чи почувається він щасливим на вершині слави, відповів, що щасливим не був ніколи. «Щастя — це коли ти досягаєш такої межі, після якої вже нічого не хочеться. Я завжди бував задоволений», — сказав один із найбагатших письменників світу. Втім до грошей Коельо ставиться теж по-філософськи. «А я завжди був мільйонером. Навіть коли мав 200 доларів у кишені, я поїхав у мандрівку від Перу до Нью-Йорка. На ці гроші я жив, любив, їв», — сміється Пауло і додає, що багатство не в тому, скільки ти маєш грошей, а в тому, чи вмієш ти їх витрачати.
В усьому світі книжки Коельо перекладенi 54 мовами, а потенційних читачів він має щонайменше 200 мільйонів. Водночас бразильський класик встигає ще й займатися благодійністю. Щороку на благодійні справи він перераховує 400 тисяч доларів і приймає близько 500 листів із бажаннями від своїх шанувальників із усього світу. «Я буду в Україні до 20 числа. За цей час ходитиму в бари, на екскурсії і на зупинки. Я хочу побачити звичайних українців, — розповідає Коельо. — Тепер я буду чекати листів із проханням втілити мрії і від вас».
Водночас він скромно зізнається, що досі нічого не знав про українську літературу, але зробить усе, щоб пізнати нашу країну і культуру. «Я пообіцяв написати п'ять статтей у світові видання про Україну, але, повірте, ваша країна в мою душу вже встигла вселити найсвітліші спогади».
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
