Хто я?

Учора в прокат вийшов український фільм, режисерський дебют Анни Акулевич, «Це — я». Стрічка уже була представлена на міжнародних кінофестивалях й отримала кілька нагород. Нещодавно фільм завоював  Гран-прі Міжнародного кінофестивалю в італійському місті Лучіано. А також здобув спеціальну відзнаку ХХV Міжнародного кінофестивалю в Анкарі (Туреччина) «За яскраве поєднання традицій та сучасної кіномови».

За сюжетом, старша донька, яка давно перебралася до Росії, приїздить до батьків та сестри. З ними живе й донька головної героїні — восьмирічна Аліна. Яну з нетерпінням чекає уся родина, проте з її появою у сім’ї починаються сварки, а розмірене сільське життя входить у дисонанс із гостею.

Героїня Яна демонструє з екранів невпевненість і комплекс меншовартості, соромиться свого походження. Рідні люди стають їй далекими. Цікаво, що все породжує життя у великому російському місті, що — за словами творців фільму — лише підкреслює ментальну інакшість. Але вину на когось одного режисерка не переносить. «Якщо немає порядку вдома, то людина починає тікати й шукати щось інше. «Це — я» — назва багатосмислова, адже картина про кожного з нас», — пояснює Анна Акулевич.

Серед мальовничих краєвидів, які з’являються у кадрах, творцям фільму вдалося не загубити основний месидж — почути один одного. А це, за словами режисерки, починається з родини. «Ми ж зазвичай сліпоглухонімі й егоїстичні у стосунках із сім’єю, а цей фільм покликаний щось змінити», — додає вона.

Негативним фільм не вийшов, його гостросоціальна і драматична тематика подається легко й з надією на краще. Навіть несподівана смерть наприкінці стрічки дає віру в те, що і трагічний фінал дає початок новому та кладе відповідальність на молодше покоління, яке репрезентує наймолодша героїня — дочка Яни Аліна.

Режисерка Анна Акулевич очікує, що серед глядачів найбільше людей буде віком від 27 до 40 років, і саме вони, за її словами, мають можливість проаналізувати своє власне життя і стосунки в родині та змінити їх на краще.

ДУМКА З ПРИВОДУ

Валерій Чигляєв, актор:

Для мене це дуже світлий фільм. Проте кожен з нас побачив його по-своєму, адже для когось він — про Яну, яка приїхала з міста, для когось — про батьків. Це стрічка про любов до землі, сім’ї, загалом світлий і життєствердний. Адже всередині кожного з нас — любов. Дуже тонко, щемно, тепло і по-доброму створили цей фільм. Кожний рух символічний, яскраві й насичені мазки створюють неповторну картину. Це фільм про нас.