«Українське диво»

23.04.2015
«Українське диво»

«ЛяПіЧ» (Люди, які пишуть і читають») під час домашнього літературника в Коломиї. (надане об’єднанням «ЛяПіч».)

У сьогоднішній, справді нелегкий час, коли країна і народ проходять через випробування війною і кризою, чи не кожна жива людська душа прагне хоча б краплі позитиву, надії, звичайних добрих, приємних вражень та вістей. І часом таки знаходить їх у повсякденному житті.

Мандруючи останнім часом рідним краєм, із подивом спостерігаєш, як швидко змінюється молоде покоління — студенти і школярі; як вони дорослішають, доростають до зрілих поглядів і вчинків, до серйозних орієнтирів та серйозної (і зрілої ж) культури. І під акомпанемент плачів-нарікань про бездіяльність державних, офіційних культурницьких інституцій раптом зауважуєш, що цікаві, змістовні культурні події таки відбуваються, й то дедалі частіше та інтенсивніше. А що найприємніше — відбувається це не в Києві чи інших мегаполісах, яким ніби давно призначено бути осередками культурного життя, а в містах невеликих, віддалених від людних, гамірних шляхів та перехресть.

У моєму рідному Рівному вже кілька років досить плідно діє громадська організація «ЛІТЕРАТУРА.rv». Її ядро складають кілька молодих людей відверто гуманітарного світогляду — Вікторія Дикобраз, Марко Оплачко, Анна Невірковець. Усі вони творять і самі, та насамперед знаються і орієнтуються у сучасній літературі, й то не тільки українській. Наприклад, саме цими днями, коли пишуться ці рядки, «ЛІТЕРАТУРА.rv» готує приїзд до Рівного знаного білоруського поета й перекладача Андрея Хадановіча. А серед десятків уже проведених заходів — презентації книжок таких ключових на сьогодні в сучукрліті постатей, як Андрухович і Прохасько, творчі вечори Сергія Жадана, Юрія Строканя, науково-популярі лекції Макса Кідрука та ще чимало різних акцій. Їхні сторінки в соцмережах повняться дописами й коментарями, а молодь обласного центру завдяки старанням та енергії кількох ентузіастів (крім названих вище, варто згадати ще й співробітницю Рівненської обласної бібліотеки Юлію Ковальчук) має до вибору не тільки вечірки у клубах, а й справжню духовну поживу високого класу та якості.

В сусідньому з Рівним обласному центрі також цікаво і плідно діє об’єднання «стендаЛь» — саме в такому написанні, як пояснюють учасники групи, щоб через велику літеру акцентувати на назві міста «Луцьк» і понятті «література» — принаймні, таке потрактування дають самі учасниці об’єднання — Тетяна Бондарук, Елла Яцута й Іванна Антонюк. Студентки філології Волинського університету, який віднедавна має ще й титул «східноєвропейський», за півтора року своєї діяльності в рамках «стендаЛя» вже провели цілу низку презентацій, серед яких — спільні виступи сестер Тельнюк і Оксани Забужко, а також Сергія Жадана з групою «Собаки в космосі». Гостями Волині були також Василь Шкляр, Макс Кідрук, Андрій Любка. Нині дівчата розпочинають новий проект — сайт BookLook, платформа, яка відстежуватиме всі новинки видавництв України, а також міні-соцмережа для книголюбів. Презентація проекту має відбутися на цьогорічному «Книжковому арсеналі». Як на трьох тендітних і зовсім іще молодих осіб — обсяг роботи чималий і вартий поваги. Тим більше що зупинятись на досягнутому ні рівненські, ні луцькі ентузіасти зовсім не планують.

Нещодавно довелося також відвідати й одне зі знакових «малих міст» України, а саме — Коломию. Місто-легенда знову приємно вразило і своєю затишною атмосферою, тим неперебутнім і своєрідним ароматом Гуцульщини, а ще — молодими, зовсім юними обличчями аматорів красного письменства, що об’єдналися у групу з дещо химерною назвою «ЛяПіЧ». При ближчому знайомстві вдалося з’ясувати, що ця назва — абревіатура, що розшифровується: «Люди, які пишуть і читають». Школярі старших класів та студенти педагогічного коледжу збираються щотижня саме з цією метою — поділитися думками про свіжопрочитані книги та винести на суд однолітків свої власні твори. Керує цим гуртом юних шанувальників літератури випускниця університету «Острозька академія» Надія Віконська. Повернувшись після завершення навчання до рідного міста, Надія не тільки знайшла собі роботу в Музеї Гуцульщини та Покуття, а й активно включилась у культурне життя Коломиї. І хоча поки що «ЛяПіЧ» проводить свої зібрання у приватному помешканні (все тієї ж Надії Віконської), в їхньому активі вже є зустріч зі знаним критиком та публіцистом Олександром Бойченком із недалеких від Коломиї буковинських Чернівців, а ще — чимало читань, що супроводжуються запальними й гарячими обговореннями, в яких і формуються смаки та світогляд юнаків і дівчат. А наймолодша з учасниць «ЛяПіЧа» — тринадцятирічна Соломія Юрченко — написала й захистила роботу для Малої академії наук на тему: «Відображення українського буття у творчості Сергія Жадана». Коли дізнаєшся про такі й подібні факти та події, приходить усвідомлення щирої гордості за сьогоднішніх молодих — а за 15-20 років саме вони будуть головною рушійною силою суспільства.

Тож віриться: в української молоді (як би пафосно це не звучало) є чимало гідних зацікавлень, і пізнавальна енергія юних сердець справді сконцентрується колись, щоб перетворити Україну на дійсно передову країну Європи. «Українське диво» просто мусить відбутися. І ми, люди зрілого віку, всі, хто це розуміє, — маємо вірити в нього і всіляко йому сприяти.