Земля і чиновник: хто кого?

Нещодавно у столиці сталася доволі важлива новина: Київрада проголосувала за зміни до так званого «Тимчасового порядку передачі комунальної землі у користування або власність». На перший погляд, новація застосована із думкою про «пересічних громадян»: наразі у департаменті землевідведення накопичилося до 2 тисяч звернень та проектів відведення ділянок. Руки чиновників до них «не доходять», а бажаючим стати землевласниками доводиться проходити 15 кіл пекла (причому в буквальному розумінні, бо саме 15 підписів від працівників КМДА треба зібрати на одному дозвільному документі). Тоді як спрощений порядок передачі землі покладе край подібному неподобству.

Мінус бюрократія...

Із формальної точки зору все нібито гаразд. Відтепер паперове оформлення прав на землю скоротиться втричі — з шести до двох місяців, крім цього, документи з дозвільного центру потраплятимуть відразу до міськзему. До того ж, кажуть лобісти ідеї, проекти дозволів на розробку плану землеустрою більше не будуть предметом розгляду на пленарних засіданнях Київради. Достатньо й того, що у специфікацію землевідводу вникатиме профільна комісія міськадміністрації і мер або секретар Київради. Що ж стосується депутатів КР, то вони підключатимуться на фінальному етапі, даючи або ні своїм голосуванням кінцевий дозвіл на використання землі.

Чи доброю є така схема? Здавалось би, так, адже вона завдає удару по бюрократії, до того ж удвічі зменшує клопоти Київради, яка досі розглядала кожний землевідвід двічі — на стадії проекту та на етапі затвердження. Однак суттєвий негатив у тому, що «роздача слонів», чи то пак ділянок, повністю віддана на відкуп меру та його секретарю. І хоч останнє слово таки лишається за Київрадою, Віталій Кличко або його права рука Олексій Рєзніков можуть із легкістю заблокувати будь-яке звернення про землевідвід уже в момент первинного розгляду, навіть не виносячи його в сесійну залу.

Усе, що пов’язане із відведенням землі, надто болісно та чутливо сприймається киянами. Столичні мешканці не забули сумновідомий «дерибан» початку й середини нульових, коли через підставних осіб у руках забудовників були акумульовані десятки гектарів землі, розданих липовим «студентам» та «пенсіонерам». Пам’ятаючи цей гіркий досвід, меру Києва не вартувало б замикати на собі всі земельні потоки. Адже спрощення процедури землевідведення аж ніяк не тотожне одноосібному ухваленню рішень.

...плюс кумівство?

Власне кажучи, в кулуарах Київради активно обговорюють те, що зміни до «Тимчасового порядку...» грають на руку передусім представникам столичного будівельного бізнесу, а більшість iз них, як ми знаємо, сконцентрована у фракції «УДАР-Солідарність». Приміром, перший заступник голови КМДА Ігор Ніконов є власником компанії «К.А.Н. Девелопмент», а в числі його колег по фракції — співвласник компанії «Скай-Буд ЛТД» Сергій Котвицький, директор КП «Житлоінвестбуд» В’ячеслав Непоп, його заступник Віктор Білич, а також президент державної будівельної корпорації «Укрбуд» Максим Микитась.

Низка будівництв, пов’язаних iз названими вище компаніями, вже давно занесена в розряд скандальних. Наприклад, «Скай-Буд» зводить торговий центр Le Boulevard біля станції метро «Осокорки». Минулого року саме на Осокорках виникло одне з найбільш жорстких протистоянь громадськості з забудовниками, котрі, як і десятки разів до того, виставили проти простого люду найнятих «тітушок». Інший інцидент пов’язаний з будівництвом у районі Микільської Слобідки — цей проект пов’язують iз компанією «Укрбуд». А «Житлоінвестбуд-УКБ» звинувачують у проведенні незаконних будівельних робіт біля міського зоопарку.

І це далеко не повний перелік. За останній час активні протистояння з місцевими жителями відбулися на Позняках, Сирці та в Голосієвому. Роботи також поновилися по вул. Драйзера на Троєщині, де замість школи зі стадіоном забудовник намагається спорудити комплекс на тисячу квартир. Розпочато будівництво біля печерського бастіону — в історичній частині міста, продовжує знищуватися зелена зона на Березняках. Загалом же сумнівних чи незаконних забудов у місті налічується близько 70. Частиною об’єктів уже опікується прокуратура.

«Що стосується таких випадків, то в мерії готові розбиратися з кожним iз них», — обіцяє Ніконов, одночасно підкреслюючи, що законність кожної забудови визначає не Київська держміськадміністрація, а винятково Державна архітектурно-будівельна інспекція. Проте ніхто ні з чим не «розбирається», і у сфері забудови Києва царює повний хаос. Що ж до найнятих забудовниками «тітушок», то в їхньому середовищі тепер просувається новий тренд — вони видають себе за учасників АТО. Тим часом немає спокою і в Київраді: на адресу комісії, яка займається вивченням легітимності землевідводів 2006—2007 рр., лунають звинувачення в отриманні хабарів.

Слово мера

Розібратися у земельній вакханалії нелегко. Надмір незаконно виданих дозволів на будівництво пояснюється вкоріненою у лавах київських чиновників корупцією: за отримання потрібного папірця у їхнi кишені клали конверти з величезними сумами «подяки». Новий порядок передачі землі здатен як навести порядок у цьому питанні, так і завести ситуацію у ще глухiший кут. Усе залежатиме від чесності мера та його найближчих соратників, які теоретично можуть відтерміновувати видачу дозволу (або й зовсім відмовити в ньому) «чужим» забудовникам та всіляко сприяти «своїм».

Сам Віталій Кличко переконаний у тому, що завдяки його політиці Київ очищується від незаконних забудов. Відбувається це поступово, «крок за кроком», говорить градоначальник. Про це він повідав під час недавнього демонтажу довгобуду на Ленінградській площі. Власника не доведеної до фіналу споруди буцімто так і не знайшли, зазначив Кличко. Можливо, саме через відсутність зацікавленої у будівництві особи стала можлива показова — на телекамери — руйнація об’єкта. Навряд чи ті, хто вклав чимало коштів у свої проекти, легко примиряться з їх демонтажем.

Кардинальним вирішенням проблеми могло б бути ухвалення адекватного Генерального плану розвитку Києва. Певний документ із відповідною назвою та стратегією розбудови міста, що сягає 2025 року, дійсно існує. Але він лише легітимізує те, що зі значними порушеннями законодавства було ухвалено Київрадою під час попередніх каденцій. Простіше кажучи, там, де навіть чинний Генплан забороняв будувати, новий знімає будь-які табу. Долю київської землі, як і раніше, вирішують кулуарні домовленості. Замість трьох китів вона стоїть на інтересах близьких до влади бізнесменів, якими вони, вочевидь, не збираються поступатися.