Заповіт свого знаменитого земляка Михайла Максимовича, першого ректора Київського університету, який родом із хутора Тимківщина села Богуславець Золотоніського району, про те, щоб «споминали його хоч мислями, хоч устами», черкащани справно виконують. Тут кілька років тому обласна рада та обласна державна адміністрація запровадили щорічну краєзнавчу премію імені Михайла Максимовича.
Присуджують її кращому досліднику минувшини саме напередодні дня народження відомого історика, засновника краєзнавства та архівної справи, фольклориста, етнографа, мовознавця, публіциста, педагога, до 15 вересня. Минулої п'ятниці така комісія, очолювана заступником черкаського «губернатора» Анатолієм Риженком, зробила свій вибір. Новим лауреатом краєзнавчої премії, якраз напередодні 200-річчя з дня народження Михайла Максимовича, яке припадає на 15 вересня, стала професор Черкаського національного університету Світлана Китова.
1000 гривень пані Світлана отримає за дві свої книги — «Колядки та щедрівки в сучасних записах» та «Полотняний літопис України». Останнє видання є розповіддю про українські народні вишиті рушники, яких ця жінка зібрала до 1000 екземплярів. Ці витвори мистецтва трьох минулих століть не лише з Черкащини, а й з інших регіонів нашої держави, виставлено в університетському Музеї вишитого рушника, певно, єдиному такому в Україні. Отож цю величезну роботу, проведену доктором культурології кафедри української літератури Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Світланою Китовою, також було враховано членами комісії. Адже зроблена цією жінкою добра справа має неабияку цінність не тільки для Черкащини, а й для всієї України й заслуговує на популяризацію.
Серед претендентів на краєзнавчу премію слід назвати директора Стеблівського літературно-меморіального музею І. С. Нечуя-Левицького, автора краєзнавчого нарису «Стеблів над Россю», кандидата історичних наук, доцента кафедри того ж таки національного університету Надію Бойко, котра представила на конкурс дві свої книги — «Михайло Максимович — навіки з рідним краєм» та «М. Максимович: Не покину, поки загину, — мою Україну».
«Кожна з представлених нашими краєзнавцями робіт є суттєвим надбанням, але «Полотняний літопис України» — це, безперечно, подія світового масштабу», — таку думку висловив на засіданні комісії відомий на Черкащині краєзнавець Микола Борщ.