Для ЦВК закон не писаний?

      Наприкінці минулого тижня «Україна молода» розповідала про те, як Апеляційний суд Києва залишив без розгляду скаргу довіреної особи Вiктора Януковича Раїси Богатирьової на нашу газету. В цій скарзі представниця інтересів провладного кандидата вимагала від «УМ» спростувань того, що Янукович, зокрема, «зону хавав» (зображення такого бігборда ми подавали на наших шпальтах). Суд узяв до уваги роз'яснення відповідача про те, що претензії пані Богатирьової надійшли до неіснуючої юридичної особи — «редакції газети «Україна молода», а також сперся на статтю 102 Закону «Про вибори Президента України», де вказано, що оскаржувати дії засобів масової інформації можуть лише безпосередньо кандидати на президентське крісло. Янукович в особі Раїси Богатирьової нам, таким чином, програв.

      І от тоді місце суду заступив Центрвиборчком. Розглянувши у понеділок скаргу Раїси Богатирьової, «цевекісти» більшістю голосів проголосували за те, аби «УМ» строком до 16 вересня опублікувала «спростування матеріалу під назвою «Бігморди» («У яку копієчку влітає наочне «тому що» кандидата Януковича»). Рішення прийнято, але питання лишаються. У нас — до Центрвиборчкому.

      По-перше. Чи відомо ЦВК, що скарга до відомства Ківалова (в даному разі — на дії нашої газети, яка надрукувала відповідну статтю) може бути подана лише протягом семи днів із моменту вчинення цих самих дій? Чи відомо Центрвиборчкому, що Раїса Богатирьова пропустила подібні терміни? Адже наша публікація вийшла 17 серпня, а пакет з претензіями від Богатирьової надійшов на пошту 25 серпня (про що свідчить штемпель на конверті). Тоді як копія її скарги до ЦВК надійшла тільки через два дні, тобто вже 27-го числа минулого місяця (копія ж уточнених вимог була скерована Богатирьовою іще пізніше — 30 серпня). В принципі, останнє питання — риторичне, адже про те, коли Центрвиборчком отримав пакет від Богатирьової, ЦВК сам повідомив нам у листі, датованому 1 вересня. Таким чином, кандидат Янукович, за законом, втратив можливість наполягати на спростуванні опублікованих про нього даних, бо, як ідеться у статті 94 (п. 5) Закону «Про вибори Президента», «строк подачі скарги продовженню чи поновленню не підлягає».

      По-друге. Як бути із тим, що в абсолютно аналогічному випадку зі скаргами, які надійшли до ЦВК від довіреної особи кандидата в президенти Олександра Базилюка на дії інших газет, ЦВК прийняв зовсім інше рішення — залишити їх без розгляду через пропущені терміни оскарження? Звiдки в Центрвиборчкому така упередженiсть вiдносно нашої газети?

      По-третє. Чому скаргу тої ж таки Раїси Богатирьової на «5-й канал» Центрвиборчком переадресував до місцевого суду, а по скарзі на «УМ» виніс постанову сам? Хіба невідомо Центрвиборчкому, що «Україна молода» вже має на руках одне судове рішення? Рішення на нашу користь... Отже, знову діє принцип вибірковості, адже коли йдеться про «УМ», виявляється, що самої лише ухвали судової інстанції (як єдиної в нашій державі — за визначенням! — інстанції, де тільки й можуть бути розв'язані суперечки між сторонами), недостатньо?

      По-четверте. Чи відомо ЦВК про те, що цю установу ввели в оману заявою Раїси Богатирьової, яка стверджує, буцімто повідомила «суб'єкт оскарження» (тобто нас) про суть своїх претензій 20 серпня? Це неправда, оскільки лист від довіреної особи Януковича ми отримали 26 серпня, що ми легко можемо довести. А днем подачі скарги, як про це йдеться у 96-й статті Закону «Про вибори Президента», вважається день отримання скарги суб'єктом її розгляду.

      І, нарешті, останнє. Ми вміємо читати закони. Причому українською мовою, а не марсіанською абощо. Тому, згідно із статтею 93, пунктом 2 Закону «Про вибори Президента», ми звертаємося до Верховного Суду України зі скаргою на рiшення  Центральної виборчої комісії. Ми мусимо захистити своє право говорити з читачем без спростувань та виправдовувань і до, і після 16 вересня. І безпосередньо в цей день, який так багато означає для всіх нас. Ми мусимо захистити наше право, і ми його захистимо.