Совкова традиція замовчування призвела до того, що мало не кожного тижня Україна змушена надавати Європі все нові свідчення того, що судновий хід «Дунай — Чорне море» не становить екологічної загрози. Черговим раундом виправдань стане засідання Міжнародної комісії із захисту Дунаю, яке пройде 16-17 вересня у Відні. Як повідомили у прес-службі МЗС, Україну, яка є повноправним членом цієї організації, представлятиме солідна делегація: представники трьох міністерств — закордонних справ, Мінприроди та Мінтрансу, а також академіки НАНУ. Вони матимуть півтори години, щоб «переконливо довести, що Україна не порушує міжнародних зобов'язань, а навпаки, демонструє повну відкритість і надає всю інформацію, яку, за жодною із конвенцій, ми не повинні були б надавати», — коментує посол з особливих доручень МЗС Наталя Зарудна. Під останнім маються на увазі технологічні аспекти будівництва, якими цікавиться Міжнародна комісія, і які, в свою чергу, зачіпають комерційні інтереси німецьких компаній. Звісно, українська сторона сподівається на неупереджений розгляд і, здається, небезпідставно. Наприкінці минулого тижня український канал відвідали іноземні дипломати, акредитовані в Україні. Загалом, як передає наш власкор Михайло Аксанюк, вони були задоволені поїздкою. «Було дуже важливо приїхати і побачити все на власні очі... До приїзду, на жаль, я була впевнена, що канал «Дунай — Чорне-море» — це єдиний канал у дельті Дунаю, тепер я знаю, що в Румунії функціонують три канали, і моя позиція щодо українського будівництва змінилася», — цитує він посла Нідерландів Моніку Франк. А представник Єврокомісії в Україні Іян Тиндалл Боуг уточнив: «Ми не критикуємо цей проект, ми лише пiднiмаємо питання. Більшою мірою ми бажаємо обговорювати з українським урядом другу чергу будівництва каналу, а не ті роботи, які вже виконані».
Відомо, що міжнародне судилище над Україною розпочалося з подачі румунської сторони, яка б'є по екологічних слабинках суднохідного проекту. У таких діях країни-сусідки прийнято вбачати елементарне небажання мати під боком конкурентів. Але наразі вигулькнула нова причина конфлікту — водні ресурси. Ті біостратегічні втрати, яких може зазнати Україна, не йдуть у жодні порівняння із прибутками від суднохідних каналів, вважають українські дипломати. «Протягом сотні років через спрямовану діяльність румунської сторони водний баланс (Дунаю. — Авт.) суттєво змінився на користь Румунії і продовжує змінюватися. Якщо наприкінці ХIХ століття 70 вiдсоткiв дунайської води йшло на територію України, то станом на 2003 рік вже було 49 вiдсоткiв. Кожного року цей процес прискорюється, і якщо такі темпи зберігатимуться до 2010 року, то ми матимемо Арал у центрі Європі», — повідомила вчора Наталя Зарудна. Тепер уже настала черга Києва обурюватися діями Румунії, зокрема несанкціонованому будівництву водозабірної дамби в Тульчинському рукаві, яка відбирає в України до 40 вiдсоткiв дунайської води. Існують претензії також щодо будівництва Георгіївського каналу. Всю цю інформацію в Україні ретельно зібрали і, склавши акуратно в течку, повезуть до Відня на розгляд Міжнародної комісії із захисту Дунаю.