Я передплачую, читаю і мені подобається дух вашої газети. Подія, яка трапилася зі мною в березні ц. р., спонукала мене знов написати в газету, бо вже на межі, або й поза нею, віра в майбутнє. І знов мене ошукали. Може, хтось може пояснити, що діється у фармації?
Після інфаркту моєму чоловіку лікарі рекомендували препарат «Діротон» для стабілізації тиску крові. Я пішла в аптеку №5 по вул. Щербакова, 47а. Мені запропонували «Діротон 20» ціною 147 грн. за 14 пігулок, але це моєму чоловікові на 14 днів. Більше не можу купити, бо упаковка коштує 560 грн. У той самий день в аптеці №2 по вул. Туполєва, 3а, я купую 3 пластинки по 14 пігулок цього ж препарату, але за ціною 44 грн. кожна. Тобто 3 блістера по 14 таблеток коштують усього 133 грн.
Раніше ціна цього препарату влаштовувала нас. Щоб різниця у ціні 14 пігулок становила більше 100 грн. в один і той самий день, при тому самому курсі валют — це нонсенс, абсурд. Хто ж наживається на людському горі?
Із чеків (які докладаються до листа) видно, що це — серцеві препарати. Скільки потрібно мати накрадених грошей, щоб бути безмежно щасливою людиною? Неміряно... Але колись життя закінчується і все переходить у вічність, а там нічого вже не треба. Все — коштовності, рахунки в банках — залишається тут, на землі. І людина віддала б усе заради бодай бідного, але життя...
Може, для когось 100—1000 грн. — це дрібниці, а для пенсіонерів із трудовим стажем по 50 років і мізерною пенсією — це великі гроші. Невже ніхто не може зупинити це надмірне збагачення на чужому горі у фармації? Сподіваюсь, що уряд зверне нарешті увагу на ціноутворення, від якого страждає все малозабезпечене населення України.
Л. ГАЄВАЯ
Київ