Диявол криється в дрібницях,

16.04.2015

Енергетична безпека в умовах України належить до пріоритетних, поруч із воєнною, економічною та екологічною. Так уже традиційно склалося, що енергоресурси впродовж десятиліть були дешевими і доступними, їх складова у національному продукті була незначною, а тому бережливого і дбайливого ставлення у керівників та простих громадян до них не виробилося. Дешевий ліквідний продукт або використовували непродуктивно, або просто списували, виливали у канави чи каналізацію, утилізовували. В умовах системної кризи, коли енергетичні проблеми стали базовими у національній та світовій політиці, від них залежить не тільки економічний поступ, а й виживання цілих держав і націй, підхід до енергозбереження та енергокористування суттєво змінився. Заможними стають нації, багаті на енергоресурси або ті, що вміють заощаджувати і раціонально їх використовувати.

Україна багата енергетичними ресурсами: це вугілля, нафта, газ, торф, горючі сланці, ліс, а також родючі землі, на яких можна вирощувати культури для біопалива. Потрібно навчитися не лише збалансовано видобувати, технологічно правильно використовувати, охороняти, примножувати, а й раціонально використовувати, зменшуючи їх частку у виробництві національного валового продукту.

Серед країн, що розвиваються, Україна є чемпіоном із нераціонального використання своїх енергоресурсів. Енергозатрати на одиницю продукції, що виробляється у країні, в 3-5 разів вищі, ніж у держав Європейського Союзу. Ціла низка виробництв була заснована на дешевому газі. Вугілля, торф, деревина, солома вилучалися з ужитку на користь газу, бо так було зручніше: відкрив кран — і вже горить. Будівництво житлових і виробничих приміщень орієнтувалося на дешевизну опалення, а тому теплозбереження відступало на задній план. «Нові українці» вибудовували палаци з басейнами і оранжереями, на опалення і освітлення яких потрібні величезні затрати як електроенергії, так і теплоносіїв.

Енергозбереження повинно стати найважливішим елементом екологічної культури українців, провідним господарським обов’язком, який відкриє нам шлях до побудови заможної європейської держави. Ця екологічна культура полягає у проведенні суцільного екологічного лікнепу, залученні до нього всіх ланок освіти, культури, мистецтва, засобів масової інформації.

Енергію ми повинні зберігати щодня як особистий і громадський ресурс, як свою власну силу та енергію. Але це повинні робити мільйони як у власній оселі, так і на робочому місці. Що може бути простішим, як залишити у люстрі одну лампочку (бажано енергоощадну), а при потребі освітлювати лише робоче місце. Невже складно, виходячи з приміщення, гасити світло, виключати газ, опалення на денний час, коли ви на роботі? Під час нарад, зібрань у державних установах і громадських закладах, навіть у сонячний день, горять сотні жарівок, в усіх під’їздах удень і вночі ввімкнено світло, в громадських місцях всуціль тече вода з несправних кранів — і таких прикладів безліч.

Влада, керівники і власники підприємств повинні подбати, щоб працівники, учні та студенти якнайменше витрачали зусиль на дорогу (а відповідно — пального на власний чи громадський транспорт), щоб у межах пішохідної доступності були робочі чи навчальні місця, магазини, лікувальні установи, аптеки тощо.

Таким чином, енергозбереження — наша культура, наш спосіб життя, наша мораль і наша віра, совість і відповідальність за здоров’я і добробут майбутніх поколінь.

Степан ТРОХИМЧУК, професор
Львів
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>