Конкурент чи каталізатор?

Квадратні метри для студентів з Донбасу

У Вінниці навчальний заклад розташували в непрацюючих корпусах ювелірного заводу «Кристал», тож iз навчальними корпусами більш-менш склалося. Складнішою виявилася проблема розселення самих студентів та викладачів. Наразі у Вінниці мешкає більше тисячі студентів донецького ВНЗ, приблизно 400 з них живуть у різних гуртожитках, 600 — у приватному секторі. А ще 2,5 тисячі студентів чекають переїзду до Вінниці.

«До 1 вересня ми цю проблему за допомогою місцевої влади повинні вирішити, — зазначив ректор ДонНУ Роман Гринюк. — Зараз студенти проживають у гуртожитках вінницьких вузів, ПТУ і в готелі «Південний Буг». Але постає питання, що робити з нового навчального року, коли до нас вступлять нові студенти, і не лише зі сходу. Після проведення в ДонНУ «дня відкритих дверей», багато мешканців Вінниччини та сусідніх областей зацікавились університетом».

Власне, нічого дивного в цьому немає, адже традиційно в національних рейтингах донецький вуз ніколи не опускався нижче двадцятого місця, і в більшості випадків був у першій десятці. А жоден вінницький виш не підіймався до подібного рівня. Отже, місцевим вузам є від чого напружуватись. А питання розселення студентів додало оливи у вогонь освітянських ревнощів.

Для розміщення студентів ДонНУ розглядаються чотири варіанти будівель під гуртожитки. Наприклад, у гуртожитку технологічного коледжу, що в містечку Калинівка за 25 км від Вінниці, але там немає гарячої води і є проблеми з каналізацією. Як варіант було запропоновано і гуртожиток коледжу харчових технологій у Вінниці, але приміщення не експлуатується більше 10 років і потрібні значні кошти на відновлення. Взяли до розгляду і гуртожиток медичного коледжу, що є комунальною власністю області. Зараз зайняті два поверхи, три заклади, що там розташовуються, можна перенести в інше приміщення і звільнити гуртожиток для сотні студентів. Заступник голови ОДА Ігор Івасюк як про довершений факт сказав, що в гуртожитку педуніверситету можна розселити півтисячі студентів. «Але реконструювати його до 1 вересня не встигнуть, треба зробити кошторис, провести тендери і, крім того, в нас обмеження на капвидатки до 10%», — зауважив ректор ДонНУ. За словами голови вінницької ОДА, весь пакет документів щодо передачі на баланс з одного університету в інший перебуває у МОН і справа залишилася за рішенням майнової комісії.

А педагогічний — проти!

Власне, остання інформація і збурила студентів та викладачів педагогічного університету, зібравши вузівську спільноту на віче. «Ми не можемо втрачати сьогодні 400 або 500 місць для проживання. Ми такі ж студенти, як і молодь iз ДонНУ. Нашим батькам доводиться платити за оренду квартир. Давайте зробимо так, щоб з думкою колективу нашого університету рахувалися», — сказав голова студентського самоврядування ВДПУ Олександр Забіяка.

У січні ДонНУ звернувся до Міносвіти з проханням передати з балансу ВДПУ на баланс Донецького університету згаданий гуртожиток. Два роки тому його вивели з експлуатації, бо став непридатним для проживання.

«Про обговорення подальшої долі нашого гуртожитку ми дізнались із сайту Вінницької ОДА. Представників ВДПУ на зустріч не запрошували, — каже в.о. ректора Вінницького педагогічного університету Ірина Руснак. — Прикро, що з ситуації навколо гуртожитку скористалися, щоб «вбити клин» між нашими студентами і студентами ДонНУ. Частину місць ми готові надати для проживання донецьким студентам. Однак колектив хоче бути почутим, адже місць у гуртожитках не вистачає й тим, хто навчається у ВДПУ. Більше шестисот студентів педуніверситету вимушені винаймати житло». Тому у виші вважають, що гуртожиток повинен залишатися на балансі ВДПУ.

Градус конфлікту

«Якщо цей гуртожиток потрібен педагогічному університету, то виникає питання: чому там раніше не робили ремонт, чому не подавали документи на його проведення, як будівлю довели до стану аварійності і навіщо, врешті-решт, порізали систему опалення? — дивується директор департаменту освіти області Ігор Івасюк. — Я вважаю, що це все просто піар-хід, частина передвиборчої кампанії напередодні обрання ректора педуніверситету». При цьому Ігор Дмитрович зазначив, що Донецький університет є справжнім прикладом мужності та патріотизму, бо, незважаючи на скрутні обставини, викладачі та студенти знайшли в собі сили відновити роботу на новому місці та трудися на благо України.

Звісно, відмахнутись від претензій місцевого педуніверситету, як від набридливої мухи, найлегше. Та хіба місцеві керівники не бачили раніше, що відбувається у Вінниці зі студентськими гуртожитками? От і цей конфлікт визрів на полі непорозумінь та застарілих, не почутих і роками не обговорюваних проблем. Кажуть же в педагогічному виші, що до Міносвіти вони свого часу так і не змогли догукатись...