Пiдпiльний сепаратизм,

Проголошення «Черповодської народної республіки» поки що не сталося. І Кремль про цей анклав у серці Шевченкового краю нi сном ні духом не відає. Хоча спостерігачі від ОБСЄ, якби тут були, могли б, починаючи від 2011 року, зафіксувати цілу низку діянь, що цілком підпадають під категорію терактів. Скажiмо, масове отруєння свійських тварин, а саме: близько сотнi свиней. Або виведення з ладу за короткий період відчутної кількості важкої техніки, а саме: трьох МТЗ-80 і одного Т-150К. Чи знищення стратегічного запасу продовольства, а саме: посівів пшениці на площі в пiвтори сотнi гектарів. Збитки, за приблизними підрахунками, становлять 1 200 000 гривень.

Якщо немає «ЧНР», то годі шукати й очільника, який узяв би на себе відповідальність за скоєне. Що ж до потерпілої сторони, то тут усе зрозуміло. Прихильникам «народних республік» став упоперек горла сільськогосподарський виробничий кооператив «Черповоди», який виник двотисячного року на місці колишнього колгоспу і, на відміну від багатьох подібних господарств, не зів’яв на кореню, а пішов угору. Черповодці отримують зарплатню, кооператив сплачує державі податки, продає збіжжя, дбає і про соціальну інфраструктуру села, про що свідчить залюдненість місцевої дев’ятирічної школи.

Скажете: ну то й що? Теж мені дивина! Та голова правління СВК «Черповоди» Юрій Деренюк, який із самого початку його очолює, і не претендує на місце у Книзі рекордів Гіннесса. Успішний проект — такого компліменту йому цілком достатньо. Не заважайте лишень, не вставляйте палиці в колеса. А вставляють, ще й як! Хто?..

Повторюся: очільники гіпотетичної «ЧНР» поки що перебувають у затінку. Чекають підкріплення з Донбасу чи «гумконвою» з Москви? Важко сказати. Подейкують, правда, що всі перелічені диверсії дуже вже гарно лягають на тло неоголошеної війни за майнові і земельні паї, яка точиться у Черповодах десь із 2009-го року. Чи треба казати, що СВК «Черповоди» займає у цій «війні» приблизно таку позицію, як сили АТО — у конфлікті на Донбасі? Тобто — вимушено відповідають на спроби новоспечених «сепаратистів» незаконним шляхом заволодіти правом на оренду майнових і земельних паїв черповодців, або й самим майном та землею. Ці відповіді — виграні СВК суди різних рівнів, рішенням яких скасовано незаконні договори про оренду на 49 років, тишком-нишком, з численними грубими порушеннями законодавства укладені «сепаратистами» з довірливими жителями села в часи пiдпiльного дерибану. Ошукані власники майнових і земельних паїв сьогоднi щиро дивуються, як могли повірити шахраям. Бо дехто з них у грудні минулого року навіть трасу державного значення на цілий день перекривав, протестуючи проти «свавілля» сякого-такого Деренюка, який, мовляв, виграючи суди і повертаючи ситуацію з паями у правове поле, перекриває кисень вільному господарюванню. Телебачення, пішовши на повідку у «сепаратистів», навіть показало сюжет на цю тему з відповідними коментарями.

Утім серед ошуканих черповодців були й такі, які фізично не могли «щиро дивуватися», бо давно перебувають у кращому світі. Схоже, на Черкащині справа Чичикова живе і процвітає. Певно, не випадково гоголівський пройдисвіт «розселяв» свої мертві душі не де-небудь, а в Новоросії. Прізвище новітнього Чичикова поки що не називатимемо. Але зазначимо для історії, що, скажiмо, Меланія Костянтинівна Перенчук померла у жовтні 2013 року, а в лютому 2014-го затятий мисливець за земельними паями, якому не дає спокою існування СВК «Черповоди», дивовижним чином уклав із нею договір про оренду на 49 років, зареєструвавши його в реєстраційній службі Уманського району Черкаської області. Якого медіума нео-Чичиков залучив при цьому як посередника, хай би поцікавились правоохоронці та прокуратура. Але повернімося до «терактів».

Дільничний ветлікар Юрківської ветлікарні Сергій Осипенко, зробивши розтин і оглянувши загиблих тварин, звернув увагу, що у більшості випадків ураження їхніх внутрішніх органів мало локальний або й точковий характер. Можна припустити, що зловмисникові не хотілося витрачатися на дорогі отрути і ризикувати залишити для слідчих органів хімічний чи фінансовий слід. Натомість він (або завербований ним «ополченець») час від часу підмішував у корм для свиней грудочки звичайного карбіду, який застосовують при газозварюванні. Саме карбід, на думку ветлікаря, міг викликати подібні ураження. На жаль, немає навіть припущень, хто взявся отаке коїти.

Після того як важка техніка одна за одною почала глохнути в полі у розпал посівної кампанії, а відтак останню було фактично зірвано, до тракторного стану СВК прибули правоохоронці. Експерти відібрали зразки дизпалива. З’ясувалося, що у нього хтось підлив сильну кислоту. Опитали сторожів. Ті, звiсно, нічого не чули і нічого не бачили. Однак один із них одразу після допитів, мабуть, «не витримавши наруги», звільнився і натомiсть був прийнятий на роботу до фермерського господарства «Хорста». До слова, цей сторож раніше працював у СВК водієм на бензовозі і був звільнений з цієї посади за конкретну провину: одного разу привіз із Умані дизпаливо, вже наполовину розведене водою. «Фокус» перевiзника виявили вже під час заправки тракторів у полі: вода важча за дизпаливо, а відтак осідає на дно цистерни і її відразу не виявиш. Прізвище звільненого сторожа не називаємо, як і не звинувачуємо підприємство, де він зараз працює. Якщо правоохоронцям видасться дивним такий збіг обставин, нехай копнуть глибше. Може, дехто виявиться «ополченцем» і виведе нарешті на слід загадкової «ЧНР».

Через 3-4 тижні після випадку з чотирма тракторами було помічено: почала гинути озима пшениця на полях СВК «Черповоди». Виявилося, що вночі у ємкість для чистої води, якою заправляли обприскувач, хтось регулярно добавляв гербіцид, за всіма ознаками — тітус. Цей препарат застосовують винятково на кукурудзяних плантаціях, для пшениці він згубний. Начальник Уманського районного управління сільського господарства Артур Житніковський, який виїжджав на місце, відбирав зразки для аналізу і проводив інші дії для розслідування інциденту, підтвердив: причиною загибелі посівів озимої пшениці стала не якась там помилка агрономів чи нещасний випадок, а зумисне її знищення. Тож даремно мiсцева журналістка Чорномаз у матеріалі «Трилер у Черповодах» на сторінках редагованої нею газети «Вулик» іронізувала з цього приводу, вільно чи мимовільно вигороджуючи зловмисників.

Може, сорока на хвості принесла, а може, курка прокудкудакала, тільки сплив у зонi свинячо-пшеничного АТО позивний можливого керівника гіпотетичної «ЧНР». Чи то Тарапунька, чи то Торопонько… За точність інформації не ручаємося, бо ж, звісно: курка з її мізками є курка. Так от. Нібито котрась курка чула, як у квітні того ж року, коли в Черповодах сталася масштабна загибель посівів пшениці, цей майже однофамілець відомого в минулому українського коміка цікавився застарілим і не рекомендованим для виробництва гербіцидом тітусом. Причому, стверджує курка, у розрахунках нео-Тарапуньки фігурувала площа 250 гектарів. Тож гербіциду «лідер ЧНР» планував купити достатню кількість, а згадувана авторка статті у «Вулику» правильно зауважила про великі потреби в цьому препараті для здійснення подібної диверсії. Курка, ясна річ, чула тільки уривки цього прицінювання. Нео-Тарапуньці, між іншим, казали, що є значно ефективніші гербіциди. Мовляв, навіщо тобі тітус та ще й у такій кількості? Утім обґрунтованої відповіді від нього не почули.

Правоохоронці можуть брати чи не брати до уваги всі ці факти і припущення, зокрема й курячі. Але чи не здається їм, що тих фактiв задосить, щоб бодай розпочати серйозне розслідування непростих стосунків, які склалися між СВК «Черповоди» і їхними заздрiсними конкурентами? Одне діло, коли триває здорова і, головне, цивілізована конкуренція, а зовсім інше — коли масово гинуть живі істоти, умисно псується дорога техніка, знищуються таки потрібні Україні врожаї. Одне діло, коли селянинові дається вільний вибір, кому йому віддати в оренду майно чи земельний наділ, і зовсім інше — коли цей вибір штучно «коригують», залучаючи для цього навіть мерців.