Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.
— Пане Віталію, ваша громадська організація виникла не так давно, але вже встигла зарекомендувати себе. Розкажіть, чим займається Центр протидії корупції?
— Зараз ми працюємо у двох площинах. Перша — створення Антикорупційного бюро, його запуск і чесне обрання директора. Друга — запуск Антикорупційної прокуратури.
У законодавчому лобіюванні основним нашим завданням є надання максимального доступу до інформації про розпорядження незаконно отриманими корупційними статками. Також працюємо над законом про реальну систему пошуку корупційних активів, їх конфіскацію та реалізацію для компенсації збитків від корупційної діяльності. На сьогодні в Україні немає жодної інституції, яка займалася б цим питанням системно. Плюс є реальні проблеми з самою процедурою конфіскації. Застосувати її зараз майже неможливо, ми частково покращили ситуацію законом, який ухвалили місяць тому, він передбачає можливість теоретичної конфіскації майна. Якщо є чиновник і пов’язане з ним майно, навіть якщо воно завбачливо зареєстроване на юридичну особу, дружину чи коханку-секретарку, то це майно можна буде конфіскувати. Погодьтеся, не може секретарка мати триповерховий маєток. Відтак підставою для конфіскації є неспроможність цих людей довести, що їхні машини, будинки отримані законно. Сам же чиновник при цьому може бути ще не засуджений. Розпочинається кримінальне провадження і до рішення суду, в рамках цивільного позову, слідчий або прокурор іде в суд і забирає це майно.
Також спільно з Міністерством економіки пишемо законопроект про закриття корупційних «дірок» у держзакупівлях. Загалом планів та проектів багато, ми працюємо над ними і втілюємо в життя.
— Чи співпрацюєте з іншими організаціями?
— Ми співпрацюємо з усіма провідними журналістськими командами, підхоплюючи та завершуючи їхні розслідування. Допомагаємо їм юридично. Офіційно листуємося з усіма контролюючими органами, спілкуємося з багатьма депутатами в рамках своєї адвокатської роботи в парламенті.
— А як реагують чиновники на роботу вашої організації?
— Ми вже привчили їх до того, що коли беремось за якусь справу, то доводимо її до кінця. Наша діяльність, наприклад, у сфері держзакупівель змусила не одного високопосадовця розірвати невигідний для державної кишені договір. Таким чином за три роки роботи ми зупинили розкрадання 3 мільярдів гривень тільки на держзакупівлях.
— Чи можна покарати високопосадовця, який купив собі маєток та машину, маючи офіційний дохід 5 тисяч гривень?
— У нас до жовтня минулого року не можна було посадити в тюрму чиновника, який живе в розкішному маєтку, їздить на дорогих авто, але заробляє 5 тисяч гривень. У Кримінальному кодексі була стаття «Незаконне збагачення», але вона не працювала. Ув’язнити за корупцію дуже складно. Більшість корупційних злочинів були скоєні в минулому. І якщо ви не впіймали чиновника за руку, за помічені гроші, то довести хабар постфактум вже неможливо. А зараз злочином є невідповідність отриманих доходів рівню життя.
Але ні журналісти, ні громадські організації не мають права на кримінальне переслідування, це — монополія держави. Саме тому потрібні реально діючі правоохоронні органи, хоча б у сфері антикорупції.
— Центр протидії корупції займається винятково високопосадовою корупцією, а як боротися з побутовою, яка існує в усіх сферах нашого життя?
— Найбільш небезпечною і дорогою, з точки зору «з’їдання» державних ресурсів є високопосадова корупція. Вона забирає найбільше грошей, бо на держзакупівлях крадеться більше грошей, ніж інспектори ДАІ збирають хабарами. Політична корупція вимиває мільярди гривень з державного бюджету та виснажує ресурси держави, порушуючи фундаментальні права громадян та прирікаючи населення на бідність. Тому наше завдання полягає саме у виявленні високопосадової корупції. На нашу думку, саме політична корупція в умовах захоплення держави вузьким кланом взаємопов’язаних осіб є коренем проблеми державності в Україні. Політична корупція значно збільшує рівень адміністративної корупції та перетворює дрібну побутову корупцію на норму життя в суспільстві. Не можна подолати побутову та адміністративну, не подолавши корупцію «згори». Якщо хабар бере міністр і його не садять, то бере вся вертикаль. А з якого дива має змінюватись культура простих людей, якщо чиновники купують собі дорогі автомобілі, будинки, квартири?
Поки немає прецедентів покарання, немає безповоротності покарань за корупційні злочини високопосадовців, все інше ніколи не буде змінюватися. Тому той, хто кричить з трибуни Верховної Ради, що треба економити на держчиновниках, — перший корупціонер. Адже важливим елементом є гідні зарплати для держслужбовців, бо це безумство — платити 5 тисяч, наприклад, заступнику міністра і сподіватися, що він буде чесно працювати, а його рука не потягнеться в чужу кишеню.
Тому в закон про Антикорупційне бюро заклали початкову зарплату для працівників бюро у 22 тисячі гривень. Але ми й вимагатимемо від них певних навичок, наприклад, вільного володіння англійською, бездоганного знання юриспруденції, розуміння кримінального процесу, здатності організувати оперативну роботу. Тобто той набір знань, який на ринку праці коштує значно більше, ніж ця сума.
— У чому полягає головна складність притягнути до відповідальності чиновника-корупціонера?
— Відсутність політичного бажання це робити. Ключова проблема того, що чиновників не садять, полягає в тому, що правоохоронні органи не хочуть цим займатися. Більшість з них заробляли все життя, покриваючи таку корупцію, це був основний бізнес правоохоронних органів — не боротися з корупцією, а покривати її. Ми з самого початку реформ стояли перед вибором: або ми боремось за реформування усіх правоохоронних органів, або ми створюємо один невеликий орган з нуля, який займатиметься винятково високопосадовою корупцією — це Антикорупційне бюро.
— Хто гальмує процес обрання директора Бюро?
— Президент. Бо відповідальність, як і корупція, завжди має прізвище. На сьогодні конкурсна комісія обрала чотирьох претендентів. Але очевидно, що президентські кандидати не пройшли у фінал конкурсу, тому жоден з чотирьох не влаштовує Президента, іншими словами — жоден із чотирьох не підконтрольний Президенту. Тому він не хоче їх бачити на чолі цього бюро. Було навіть декілька спроб переглянути результати конкурсу. Але вже немає юридичних можливостей, бо днями закінчився термін спецперевірки і має бути її результат, після чого збирається комісія і делегує Президенту двох або трьох iз тих, хто пройшов перевірку. Потім протягом 10 днів він має зробити свій вибір.
— Тобто через 10-12 днів ми таки матимемо очільника Бюро?
— Ми повинні були його мати ще на початку лютого. Але, сподіваюсь, до кінця квітня ми нарешті почуємо прізвище директора АБ.
— Пане Віталію, розтлумачте, чим займатиметься Бюро та якими будуть його основні повноваження?
— Антикорупційне бюро має одне завдання — садити у в’язницю високопосадовців-корупціонерів і конфісковувати їхнє майно. Це слідчо-оперативний орган, який займатиметься роботою в рамках кримінального процесу. До його складу увійде 700 людей (половина з них — слідчі, решта — аналітики, адміністративний апарат), які спеціалізуватимуться на боротьбі з високопосадовою корупцією. Тобто вони не займатимуться сільськими головами, лікарями та вчителями. Лише мери, прокурори, депутати, міністри та інші.
— Скільки часу потрібно, щоб Антикорупційне бюро остаточно запрацювало?
— Як інституція бюро запрацює на початку серпня, але якщо директор буде мудрим, то він паралельно запустить два процеси: будувати інституцію, набирати людей і створить дві-три слідчі групи, які будуть вже зараз відпрацьовувати чиновників.
— Чи винна «постмайданівська» влада в тому, що корупція так і залишилася основним бізнесом в Україні?
— Команда Януковича створила цілу корупційну монополію, але після приходу нової влади верхівка пішла, а схеми залишилися. Якщо не були покарані Янукович і компанія за те, що накоїли, більше того, їм дали можливість вивезти свої активи з країни, то це був сигнал для усієї вертикалі. Якщо вже цих не покарали, то можна всім і все. «Постмайданівський» уряд я звинувачую в тому, що вони не створили прецедентів покарання винних і знову дозволили корупції бути ключовим бізнесом в Україні. І відповідальність за це несуть МВС, ГПУ, СБУ. Звісно, дається взнаки і відсутність судової реформи, за яку відповідають коаліція і Президент.
— А бодай якісь зміни ви відчули за цей непростий рік?
— Умови змінилися, ми змінилися, але не змінилася влада. В Україні так і не з’явилася невідворотність покарання за корупційні злочини. Ярема як Генпрокурор покривав корупціонерів Януковича. Наприклад, не арештована нерухомість Пшонки в Україні — це не випадковість. І Президент знав про це, і тримав Ярему на посаді ще три місяці. Хіба це не сигнал, що все залишилось по-старому? Відповідно, й маємо результат такої «роботи» — за рік жоден з корупціонерів не сів і його майно не було конфісковане. У нас у країні зараз керуються фразою: «Якщо той не сів, то з якого дива маю сісти я?»
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
