Виставка врятованих

Обережно, сови!

«Наприкінці осені до нас потрапили дві сови з травмованими крилами, — розповідає «УМ» Ігор Антахович, директор центру. — На жаль, ушкодження дуже серйозні, тому сови залишаться жити у нас. Одній із них довелося ампутувати крило. Іншу прооперували: зробили рентген та вставили металеві штирі в травмоване крило. Кінцівку вдалося врятувати, але літати сова уже не зможе. Взагалі успіх подібних операцій залежить від того, як швидко після травми птах до нас потрапив. У них дуже швидка регенерація, пошкоджена кінцівка зростається протягом п’яти днів. Тому через тиждень робити операцію вже нема сенсу — зарадить тільки ампутація».

Найімовірніше, сов — сіру та довгохвосту — збили автівки. В аварії сови потрапляють часто, адже птахи полюють уночі й, перелітаючи дорогу, засліплені світлом фар, вдаряються об машину. Також сови часто ламають крила, наштовхуючись уночі на електричні дроти... Тепер нічні мисливці мешкатимуть у центрі. Для них розробили спеціальний раціон. У неволі сов годують курячим та телячим м’ясом, раз чи двічі на тиждень підкидають мишей, яких тут спеціально розводять на корм. Адже в шлунку сови для правильного травлення мають бути часточки кісток і шерсть.

Лебедине кохання

Рятували цієї зими і трьох лебедів. На жаль, одного привезли надто пізно, а двоє інших красенів наразі мешкають у вольєрі разом із павичами. Одного лебедя знайшли неподалік Львова з травмованою лапою, а іншого принесли будівельники. «Він був дуже знесилений, — розповідає Ігор Павлович історію одного з птахів. — Швидше за все, це пізнє пташеня, яке «встало на крило», коли вже було холодно, і відлетіти зі своїми родичами не змогло. Птах упав на дах недобудованої висотки, де його і знайшли майстри».

У центрі лебеді оклигали, навіть більше — утворили пару, тож тепер розлучати їх не можна. Згодом лебеді, найімовірніше, оселяться на одному з озер музею «Шевченківський гай», адже в екоцентрі немає підходящої водойми. Зараз працівники центру розробляють інструкції з догляду за птахами для музейників.

Північний гість

Та найдивовижнішим гостем цієї зими стала північна гагара. Як морський птах опинився так далеко від своєї лінії міграції, в центрі уявлення не мають, тим паче що гагара здатна злетіти тільки з води, та й приземляється вона лише на водойму. Знайшли її поблизу Миколаєва з легкою контузією. Виходити птаха було важко, зокрема й тому, що харчується гагара тільки морською рибою. Доводилось працівникам центру купувати на базарі мойву і бичка. Нині птаха вже відпустили на волю, аби зміг здійнятися в повітря, навіть вивезли його на водойму, де була підходяща «злітна смуга»...

Іспаномовний Коко

Урізноманітнюють виставку ще кілька декоративних екзотів. Та найрідкіснішими з них є червонохвостий жако, бурохвостий жако і кубинський амазон. Останнього папугу має далеко не кожен зоопарк. Річ у тім, що кубинський амазон мешкає лише на Кубі, де їх заборонили вивозити ще в 40-х роках минулого століття. «Вони дуже рідкісні, — пояснює Ігор Антахович. — Ті, що є в колекціях, були вивезені ще до заборони або виведені в неволі. Або ж їх привезли з Куби контрабандою. Нашого папугу на ім’я Коко привезли саме так радянські інженери в 50-х роках». Папугу принесли до центру діти тих інженерів. Нові власники виїздили з України, а забрати птаха не мали можливості. Тим паче що на той час папуга мав зовсім непрезентабельний вигляд. Він важко пережив смерть господарів і майже повністю полиняв. Оперення залишилося лише на голові.

Живуть такі папуги по 70-80 років. Який вік Коко, в центрі не знають, але, судячи з того, що говорить папуга іспанською, вивезли його вже не пташеням. «Коко — соціальний птах, який потребує спілкування, — продовжує директор центру. — В нас є двоє людей, що знають іспанську, і вони спеціально приходять поспілкуватися з птахом».