Польські і німецькі прикордонники разом оглядають документи не більше 20 секунд.
Непросто знайти в Європі нації, які би мали більше історичних порахунків, ніж німці й поляки. Друга світова війна взагалі, здавалося б, унеможливила будь-який діалог. Але сусіди зробили висновки і переступили через всі можливі стереотипи. За якихось 15 років польське та німецьке суспільства зуміли побороти багато стереотипів, надиктованих їм далекою і близькою історією.
Аби на власні очі переконатися, що зміни відбулися колосальні, достатньо поїхати на польсько-німецьке прикордоння. Таку поїздку для українських журналістів організував польсько-німецький журналістський клуб «Над стереотипами» за сприяння Фонду Стефана Баторія (Польща).
Як відомо, після Другої світової війни від Польщі Радянський Союз відкраяв значну частину східних земель — захід України і Білорусі. Натомість полякам вділили частину східної Німеччини. Річку Одер зробили польсько-німецьким кордоном, не рахуючись із тим, що ще на 200 кілометрів на схід тягнуться етнічні німецькі землі. Таким чином у новій Польщі опинилася територія, на якій, принаймні згідно з довоєнною статистикою, жило 13 мільйонів німців.
Війна не знає сентиментів. Горе переможеному! Всіх німців до єдиного було виселено з прадідівських земель. Часто це робилося у брутальній формі: дві години на збори, речі — тільки ті, що можна винести в руках. Мільйони німців оселилися з другого боку Одеру, до кінця зберігаючи надію повернутися на могили предків. Ба, навіть комуністична влада НДР до 70-х років ніяк не хотіла змиритися з територіальними втратами.
Поляки, зважаючи на Дамоклів меч, який висить над новоздобутими землями, вдалися до політики тотальної зачистки. Все німецьке ліквідовувалося: назви, таблички, пам'ятники і навіть цвинтарі. За кілька десятиліть німецька земля мала стати польською не тільки формально, а й по суті.
Поляки ж згадували західним сусідам Другу світову війну, три розділи Польщі, понімечення. Тому нічого дивного не було, що найбільшим своїм ворогом більшість поляків традиційно вважали Німеччину. Натомість німці відплачували полякам такою ж монетою.
Яким же було наше здивування, коли вдосталь об'їздивши польсько-німецьке прикордоння, з десяток разів перетнувши Одер, ми ні з одного боку, ні з другого не помітили не те що ненависті, а й ворожості. Куди ж вона поділася?
15 років тому, коли обидві країни звільнилися від комунізму, стало очевидним, що потрібно щось робити з цією західно-польською (чи східно-німецькою?) «торбою Пандори», набитою неприязню та взаємними звинуваченнями. Адже і перед одними, і перед другими стояла одна мета — об'єднана Європа. А з таким багажем за плечима далеко не зайдеш.
І почався нелегкий шлях доброї волі, взаємного прощення і поступок. По падінню берлінської стіни Німеччина ввела для поляків візовий режим, але Польща у відповідь цього не зробила. За кілька років уряд ФРН візи для поляків скасував. Поляки стали впорядковувати німецькі пам'ятки на своїй території, а німці їм у цьому активно допомагати.
Оскільки Одер був внутрішньою німецькою річкою, на ньому постало чимало поселень. Коли ж по річці провели кордон, чимало міст і містечок опинилися розділеними навпіл. Найкрасномовніший приклад — Франкфурт-на-Одері. Колишній район цього міста, який по війні опинився за кордоном, розрісся у польське місто Слубіце. Нині у Франкфурті працює Європейський університет «Віадріна», третину студентів якого складають поляки. Вони живуть на польській стороні, а вчитися ходять на німецьку.
Після вступу Польщі до Євросоюзу перетин кордону з Німеччиною став спрощений до мінімуму. Митного огляду не існує. Польські та німецькі прикордонники з метою економії часу спільно перевіряють документи. На це йде від сили двадцять секунд. Просто звіряється ваше фото на будь-якому посвідченні особи. Тож авто перетинають польсько-німецький кордон, навіть не вимикаючи двигунів.
Великою мірою і завдяки цьому взаємні контакти між поляками та німцями досягли небачених масштабів. За рік фіксують близько 70 мільйонів перетинів польсько-німецького кордону. Оскільки існує різниця в цінах, то німці їздять до Польщі на закупи та заправляти автомобілі, поляки купують в Німеччині комп'ютери, працюють, навчаються.
Поляки на прикордонні масово вчать німецьку мову. Натомість і серед німців уже не дивина зустріти людину, яка досконало знає польську. Стереотипи, будовані століттями, відходять у минуле. Людей цікавлять нові можливості, а не кістяки у шафі.
«Прикордоння може зробити людину вузькою, а може розширити її свідомість. Усе залежить від самої людини», — говорить польський інтелектуал, який перший у своєму містечку подав голос за відновлення німецьких пам'яток.
Поляки виявилися мудрими учнями. Урок німецько-польського примирення вони вирішили використати на сході, де мають давній спадок польсько-українського протистояння. І справді, за останні 15 років зроблено чимало. Відходять у минуле історичні кривди. Ще ніколи не було такого інтенсивного діалогу між інтелектуалами обидвох країн. Уже років вісім, як до Польщі прикріпилося означення «адвоката України перед Заходом», і воно себе, слід сказати, великою мірою виправдовує.
Ясна річ, що від такої політики взаємного прощення виграли обидві сторони. Але головний рівень, на якому базується приязне сприйняття сусіда, як і в німецько-польському випадку, це особисте спілкування. Важко не любити народ, якщо тобі симпатичні його представники. Тому рішення про запровадження безкоштовних багаторазових віз для українців, як і безвізового режиму для поляків, є одним із базових для українсько-польського порозуміння. До речі, це було перше подібне рішення в історії незалежної України. Цей приклад уже наслідували Угорщина і Литва.
Але Україна межує не тільки з Польщею. На жаль, рівень діалогу з іншими країнами бажає кращого. Українсько-словацькі, українсько-угорські, українсько-румунські взаємини часто є тільки формальними, офіційними. Натомість глибокої дискусії, взаємозацікавлення та спроби кращого пізнання сусіда в українському суспільстві не простежується. Ще менше такої ініціативи, мабуть, йде і від наших сусідів.
Але берімо приклад з Польщі. Вони стукали в українські двері, і їм відчинили. Насамперед Україна зацікавлена у порозумінні зі своїми західними сусідами. Українсько-словацькі, українсько-угорські, українсько-румунські контакти повинні відбуватися на всіх рівнях, а головне — на міжособистісному, людському. І перед тут повинні вести інтелектуали, які мають розпочати широкий діалог про Україну та її сусідів.
Польсько-німецьке порозуміння повинно весь час нагадувати нам про можливість неймовірного. Кордони можуть не тільки ділити, а й об'єднувати.
Німці найбільш охоче одружуються з жінками з країн Азії та полячками, а німкені найчастіше виходять заміж за турків та італійців, таку динаміку шлюбів за 2003 рік навело Федеральне статистичне бюро ФРН. У Німеччині зареєстровано 923 тис. змішаних шлюбних пар, що становить п'ять відсотків від усіх шлюбних пар країни. Минулого року серед закордонних дружин німців 13 відсотків становили жінки з Азії та 11 — полячки. Кількість змішаних шлюбів зросла на два відсотки у порівнянні з 1996 роком. За ці останні вісім років німці не змінили вподобань стосовно добору закордонних дружин.
Минулої п'ятниці польський Сейм прийняв ухвалу з чотирьох пунктів стосовно репарацій від Німеччини за збитки, яких Польща зазнала в роки Другої світової війни. Як повідомила інформагенція ПАП, ухвала проголошує, що Польща до цього часу не отримала належних воєнних репарацій за матеріальні та моральні втрати, спричинені німецькою агресією. Одночасно депутати закликали ФРН визнати безпідставними та нелегітимними німецькі домагання про відшкодування з боку Польщі за втрати, що їх зазнали німці, виселені у повоєнні роки з Польщі. За ухвалу проголосували 328 депутатів Сейму без жодного голосу проти та при одному такому, що утримався.
Німецькі політики (як з правлячої СДП, так і опозиційної ХДС) зустріли цей документ з обуренням і визнали його надзвичайно шкідливим для німецько-польських відносин. Заступник голови польсько-німецької міжпарламентської групи Маркус Мекель (СДП) розцінив ухвалу Сейму як «антинімецьку». «Це повернення до тих часів, коли ми виставляли взаємні рахунки та вимоги, а тим самим — крок назад у польсько-німецьких відносинах», — резюмував він. Але голова Сейму Польщі Юзеф Олекси вважає, що ухвала про воєнні репарації не зіпсує польсько-німецьких відносин, а лише дасть тему для розмов між двома країнами. Документ цей, зауважимо, йде врозріз iз позицією президента та уряду Польщі, які вважають цей розділ у відносинах між двома країнами закритим.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
