Молочні ріки без кисільних берегів

      «...З28 серпня навколо села виставлено кордони людей, які не пред'являють ні посвідчень, ні рішень райадміністрації чи нашої селищної громади, але серед них був наш дільничний інспектор Маляєв Р.О., які заборонили заїзд до нашого села автомобілів збирачів молока усіх, крім Роменського заводу, і примушують населення здавати молоко на роменські автомобілі».

      Це не із сюжету пригодницького фільму про «мафію» — це про село Бишкінь у Лебединському районі. Під цитованим листом підписалися вісімнадцять жителів і додали: «...вважаємо подальший збір підписів тільки втратою часу». І з трьома знаками оклику: «Чекаємо на допомогу».

      ...Заїжджаємо в село вранці, коли люди саме виходять зі свіжонадоєним молоком до машин. Одну таку цистерну саме завантажують. Машина — Сумського молокозаводу. Чи ж були якісь перешкоди зі збиранням молока?

      — Два дні тому зупинили нас перед Ворожбою жезлом, — розповідає водій Микола Соколов. — Кілька чоловік, і дільничні — ворожбянський та бишкінський. Кажуть: «У Бишкінь не проїдете». Чого? У нас же документи в порядку. А вони документи навіть не дивляться. То на якій основі затримуєте? Які ваші документи? Нічого не показують. До семи годин протримали, а тоді — «їдьте»...

      — Найбільш образливо, — додає заготівельник молока Ольга Мосьпа, — що навіть пояснювати нічого не хочуть. Працівник санстанції відвертається. Дільничний каже: «Я поперек дороги ляжу, а не пущу»....

      Як розповідають бишкінці, перед цим приїздили молоковози з Роменського молококомбінату. А з ними — легкова машина. Жінка, яка була в легковику, нібито сказала: «Це наша територія. Ми днів десять вас так потероризуємо, то всі машини від вас відіб'ємо, нам здаватимете». Втім бишкінці спротивилися. І не здали молока, хоч воно й скисло, було втрачено денний прибуток. Мають право вибирати, — вважають вони. І хочуть здавати тим, кому вигідно для них.

      «Сумські машини до нас років два їздять, — триває колективна розповідь. — І розраховуються одразу. Зараз по вісімдесят копійок дають, бува — й по гривні. А роменські розплачуються раз на тиждень чи два. Дехто туди здавав, то йому стільки заборгували!.. І платять по шістдесят три копійки, кажуть, що це — за молоко, а за жирність, як виміряють, то додадуть. Але все виходить, що наше молоко не жирне. Для всіх хороше, а для роменців — ніяке. То чого нас примушують їм молоко здавати? Ми прочекали із шостої до восьмої ранку та й розійшлися».

      Для бишкінців здавання молока — єдиний готівковий прибуток. У господарстві, що в селі, грошових виплат не роблять роками, розраховуються зерном. Але ж зерна дитині в портфель, коли до школи йде, не насиплеш. А молоко здаси вранці — вже якась копійчина є. «Он на кутку, на Луговині, жінка у нас живе. Сама з двома дітьми. Три корови тримає, аби сім'ю прогодувати. То це в неї будуть віднімати ті копійки?» — запитують нас жінки.

      До речі, з економікою в них усе гаразд: «Хто ж проти, аби до нас приїздили? Он з Охтирки машини також молоко беруть. Спочатку меншу ціну ставили, а тоді почали давати таку, як і Сумський молокозавод. То ми і їм здаємо. Хай і інші роблять більшу ціну, тоді й їздять, і їм вистачить. А то ж дивіться, як над нами знущаються! І не бояться нічого».

      Мешканці села до журналістських блокнотів ставляться довірливіше, як до відеокамери: «Та не вбрані ми». Хоча річ не лише у вбранні. Вже й на другій точці збирання молока, куди їдемо за машиною, молодші розходяться, лишаються старші. «Люди бояться роботу втратити. Бо на них зразу натиснути можна. Он же вчителів у школі примушували заяви писати, що голосуватимуть за Януковича. І спробуй не напиши»...

      Коли просимо назватися, роблять це теж переважно старші. Іноді з похмурим гумором: «Я вже на пенсії, чого мені боятися? Пишіть!» Хоча відразу й розповідають, як «он Валентину» хотіли прилякати за те, що багато ставить запитань. Вона видала схожу репліку: «Я вже на пенсію йду, не боюся». А їй у відповідь: «А житимете де? Тут? А діти ваші де житимуть?». Хіба ж не погроза?

      Але «молочної проблеми», найболючішої на сьогодні, люди перемовчати не змогли. Звернулися до прокуратури, оце написали до обласного виборчого штабу Віктора Ющенка. І журналісти хай приїздять, бачать, що тут робиться. «Тільки кричать скрізь, що треба піднімати село. А ось воно — ставлення до села. На що ж нас перетворюють!»

      ...Поки ми розмовляємо, цистерна Сумського молокозаводу наповнюється. А біля нас зупиняється легкова машина. «Ви кореспонденти? — запитує знервована жінка. — Я з Охтирського сиркомбінату. Ми оце до села полями доїхали. Ви ж подивіться, що робиться: не пускають машин у Бишкінь!»

      Знайомимось. Валентина Галушко, начальник відділу сировини, розповідає, що вранці їх молоковоз їхав звичним маршрутом збирати молоко. Причому навіть за межі району його вивозити не планували: до сирзаводу належить і Василівський завод у Лебединському районі, саме для нього збирали сировину.

      — ...Я слідом їду, дивлюсь, немає машини! Потім знайшли. Чотири чоловіки перепинили з претензіями: і машина не маркована, й цистерна не мита, і медкнижки у водія немає, і люк не опломбований... Та хто ж по молоко їде з опломбованим люком! А медкнижки у фельдшера зберігаються. Хто їх у рейс бере? Склали вони акт державної санепідстанції, записали це все. А коли міліціонер подумав, що я того акта рвати буду, то кинувся руки мені викручувати. Добре, що водії поруч були, бо я аж злякалася.       Нецензурно лаялися, погрожували... А просимо пояснити щось — відвертаються. Вчора так само машину не пускали, оштрафували на вісім гривень п'ятдесят копійок — нібито ветеринарна служба... Отож стоїмо, коли повз роменська машина їде. Ну, кажемо, чи й цю так будете перевіряти? Проїхала, навіть не спинили!.. А ми з чотирьох ранку колотимося, як партизани пробираємося до села.

      Напередодні, розповіли Валентина Галушко та водій Олександр Зеленський, молоковози зупиняли люди з машиною «Таврія» 016-23 СВ — якийсь міліцейський майор та представник лебединської ветеринарної служби. Нині їх спинили міліцейським жезлом, хоча значка державтоінспектора у міліціонера на грудях не було. А от посвідчення він показав: №043625 — лейтенант Мальований.

      Що ж спричиняє такий ажіотаж навколо села? Воно, пояснюють люди, «молочне» — до чотириста корів тут тримають. По дві-три у дворі. І молоко непогане. Вигідно за одним заходом зразу чимало зібрати.

      «Та й що ж ви, не знаєте, кому роменський завод належить? Начальству. Усе Щербань оточив!».

      Директор Охтирського сирзаводу Юрій Ситник по телефону так оцінив ситуацію: «Осінньої пори конкуренція серед молокопереробних підприємств традиційно зростає. Але як сталося, що адміністрація Роменського заводу підключила правоохоронні органи для досягнення своїх комерційних цілей, — не уявляю. Міліція не повинна виконувати не властиві їй функції. А тим часом справді сьогодні нарядом було зупинено наш молоковоз із водієм Віктором Сироїдом та приймальницею молока Світланою Глібовою. Також була присутня при цьому начальник відділу Валентина Галушко. Застосовувалася фізична сила. Це протиправні дії, пряме порушення закону про міліцію. А в першу чергу ми бачимо порушення антимонопольного законодавства».

      Застосуванням методів брудної конкуренції назвав такі дії й дирекор ВАТ «Сумський молокозавод» Костянтин Байковський. «...Зупиняли наші машини, не видавали жодних пояснювальних документів, — каже він. — Це пряме зловживання службовим становищем. А підприємство від цього зазнає збитків: порожній проїзд машин, нестача сировини, недовипуск продукції, зрив заявок... Ми ж забезпечуємо молочною продукцією весь обласний центр. Працюємо за заявками — щодня отримуємо їх від майже двохсот магазинів. І продукція у нас хороша. Може, вона комусь заважає?».

      Своє пояснення ситуації надала головний лікар Лебединської СЕС Людмила Попова. Як виявилося, є відповідне рішення райдержадміністрації про перевірку процесу збирання молока. Тому проводять рейди санстанції разом з ветеринарною службою та міліцією. А порушення виявляють традиційні. Бо машина має бути дезiнфікована паром, люк таки опломбований, і про це проставлена печатка в спеціальній санітарній книжці на машину чи в шляховому листі. А вже безпосередньо перед збором молока пломбу мають зірвати.

      Людмила Володимирівна не згодилася з тим, що затримують лише окремі машини: «У нас є складені протоколи й на охтирські, й на роменські, й на сумські, й на білопільські автомобілі». На всі випадки складають відповідні документи. На кожному — обов'язкові розбірливі прізвища біля підписів. І головний лікар навіть не повірила, що на тому протоколі, який ми бачили в Бишкіні, прізвище не зазначене, а підпис годі розібрати.

      Що ж до конфліктів, то вони на даному етапі неминучі, вважає Попова, бо зараз значно посилилися вимоги до процесу збирання молока.

      «Посилення цих вимог, — пояснює і начальник Лебединського районного управління ветеринарної медицини Леонід Андреєв, — викликане розпорядженням Кабінету Міністрів №525-р від 25 липня «Про затвердження заходів щодо розвитку молочно-консервної промисловості у 2004-2005 роках». У пункті другому цих заходів зобов'язують забезпечити облаштування в селах заготівельних пунктів для прийому молока як від сільгосппідприємств, так і від приватного сектора. Відповідно має бути обладнаний і транспорт, що збирає молоко».

      У районі розробляють плани щодо виконання рішення, відповідно проводять зараз і рейди-перевірки. «А конфліктам, — каже Андреєв, — як не бути? Ми ж народ такий, що аби йти з найменшим опором. А ось лежить переді мною протокол. Зупинили сьогодні машину приватного підприємця з Охтирки. Цистерна не те що не пропарена — відкрили її, а там вода, та ще й брудна. Оце так людина їде молоко збирати. Зіллє його в оту воду, об'єм збільшить, а потім здасть на молокозавод. Такого ми допустити не можемо».

      З такими аргументами важко не погодитися. Постає інше питання: чому ж не надають відповідні пояснення людям? Чому, якщо дії цілком законні, представники влади дають підстави тлумачити їх викривлено? Чому склалося так, що міліція застосовувала фізичну силу? (Розповідь про це, до речі, зафіксована на відео).І звідки взялися твердження про вище зазначену позицію роменського підприємства, про яку говорили селяни?

      «А ви що, спираєтеся на чутки? — обурено запитав по телефону керівник ВАТ «Роменський молочний комбінат» Юрій Міхно. — Якихось людей слухаєте? Те, що вони кажуть, не доказано». Загалом Юрій Павлович, коли ми йому розповіли про скаргу, про наші відвідини села і попросили сказати, чи відомо йому про ситуацію та прокоментувати її, відреагував досить агресивно. Не вдаючись до конкретної відповіді, розтлумачив сходу, що автор цих рядків, звісно ж, чинного законодавства не знає. А згідно з ним, у селах мають бути молокозбиральні пункти. Так от, у їхньому підприємстві вони є, а інші хай роблять. «Конфліктів же ніяких не виникає. Принаймні до мене не звертався жоден з моїх колег — керівників молокопереробних підприємств. І конкурентів щодо збирання молока у нас немає. Ми всі працюємо в партнерстві». Про те, хто є головними акціонерами підприємства, Юрій Міхно не повідомив, бо, пояснив, зробити це може лише з дозволу самих акціонерів.

      Мусимо зазначити, що, за словами Леоніда Андреєва, приймальні пункти Роменського комбінату поки що є лише у двох селах Лебединського району.

      А щодо спілкування iз селянами, яке так не сприймає роменський директор, то воно мало продовження. До кореспондента «УМ», уже коли матеріал був, власне, готовий, зателефонували з Бишкіні. Анатолій Зінченко, пенсіонер-сумчанин, який зараз живе переважно в селі і з яким ми також спілкувалися під час приїзду туди, розповів: «До мене прибігли люди. Кажуть, ось щойно на наших очах зупинили машину, водія просто-таки побили, а молоко його перелили у машину Роменського комбінату. Били люди в цивільному, а міліціонери стояли й дивилися. Що ж чекати, питають, що всіх бити почнуть скоро?». Справді, молочні ріки, що течуть з Бишкіні, мають далеко не благополучно-кисільні береги.

      І, отже, хтось із тих, з ким ми спілкувалися з приводу ситуації, був нещирий або щирий не до кінця. І хоч би як не аргументувала кожна з названих сторін свої дії в конфлікті, але заперечувати сам факт конфлікту не можна. Як не можна не задатися запитанням: що ж спричинило його? Непродумані дії влади та перевіряючих органів? Перевищення своїх повноважень міліцією? Недобросовісна конкуренція під прикриттям офіційних заходів? Щось іще?..

      Принаймні постраждалі є. Передусім — селяни, які не можуть нормально реалізувати продукцію, що дістається нелегкою працею, і втрачають на цьому.