У період підготовки до створення на Прикарпатті осередку Всеукраїнського громадського об'єднання «За Україну! За Ющенка!» дехто з місцевих політичних авторитетів висловлював сумніви в доцільності розгортання нової проющенківської структури в регіоні, переважна більшість мешканців якого небезпідставно вважається стійкими прихильниками Віктора Андрійовича. Після проведення у січні цього року установчої конференції обласної філії «ЗУЗЮ» минуло трохи більше півроку. Тож час, що збіг відтоді, підтвердив чи спростував скептичні прогнози? Із цього запитання розпочалася наша розмова з керівником прикарпатських «зающенківців» Любомиром Малофієм.
Я часто буваю в районах області, спілкуюся з різними за віком, освітою та соціальним станом земляками, — каже Любомир Степанович, — і майже скрізь чую від людей, що вони знають про існування нашого об'єднання й позитивно оцінюють його діяльність. Нині членами обласного осередку вже стали понад 6 тисяч прикарпатців в усіх районах Івано-Франківщини. Вони самі приходять і поповнюють наші ряди. Здебільшого це — прості люди, безпартійні. Хоча інтерес до об'єднання виявляють і представники та симпатики партій, котрі не належать до табору національно-патріотичних сил. Приміром, на Косівщині в «ЗУЗЮ» влилося чимало близьких до СДПУ(о) мешканців району. Можливо, цьому посприяли події в Криму, де розкололася республіканська організація об'єднаних есдеків, і частина її членів разом з чільним місцевим функціонером СДПУ(о) Віктором Невірком перейшла в об'єднання «За Україну! За Ющенка!».
Позаминулого місяця в Києві я спілкувався з паном Невірком — кримським бізнесменом і неординарною особистістю. Співрозмовник зробив, на мій погляд, дуже важливий висновок, який багато що пояснює: впевнено дивитися в майбутнє, працювати по совісті в нашій державі можна буде лише тоді, коли Україну очолюватиме порядне патріотичне керівництво. Напевне, з таких же міркувань до свого, до рідного повертаються і наші земляки, колись під різним приводом загітовані есдеками.
Окрім того, люди (і не тільки на Прикарпатті, бо влітку я побував на Кіровоградщині, Сумщині та ще в кількох областях) охоче вступають у наше об'єднання передусім тому, що в його назві є обнадійливе слово «Ющенко».
— Івано-Франківський осередок «ЗУЗЮ» поповнюється лише за рахунок простих людей?
— Здебільшого так, але в наших рядах перебуває 10 українських парламентаріїв, дуже багато депутатів рад різних рівнів, бюджетних працівників, підприємців, представників інших видів діяльності. Осередки в містах і районах області здебільшого очолюють знані і шановані люди. Приміром, у Галичі — заступник голови райради, у Косові — голова депутатської комісії з охорони здоров'я.
— Ваші активісти на місцях, агітуючи за Ющенка, вочевидь, так чи інакше потрапляють під пресинг виконавчої влади.
— Якщо оцінювати об'єктивно, то тиск відчувається, однак здебільшого — не настирливий, а, так би мовити, показний для нині правлячої верхівки. Представники виконавчих структур влади і в нашій області змушені демонструвати протидію, бо цього від них вимагає вище керівництво. Однак, спілкуючись у кулуарах, навіть вони визнають, що існуючий у державі стан речей не задовольняє нікого, окрім кількох олігархічних кланів. Керівники на місцях добре знають настрої і симпатії людей, усе розуміють, і тому зазвичай не надто запопадливо виконують накази зверхників.
— Але прикарпатським представникам великого бізнесу, як і їхнім колегам по всій Україні, ризиковано публічно висловлювати свої політичні симпатії.
— Вони справді змушені зважати на можливі наслідки такої відкритості. Кажуть, якщо ми це зробимо, податківці та правоохоронці можуть дуже швидко поховати наш бізнес. Але вони нас підтримують і допомагають — і бізнесмени, й банкіри.
— Обгрунтовуючи необхідність створення Івано-Франківського осередку «ЗУЗЮ», ви на початку нинішнього року говорили про те, що на минулих парламентських виборах блок «Наша Україна» підтримало 74 відсотки прикарпатських виборців, а 26 відсотків мешканців краю віддали голоси іншим політичним силам. Тоді ви зазначили, що з тими поки що «не нашими» 26 відсотками земляків потрібно буде ретельно працювати. Як це завдання виконують активісти обласного осередку?
— Передусім беремо участь у всіх обласних та районних заходах під час загальнодержавних свят та визначних подій регіонального значення, які проводяться під егідою національно-патріотичних сил. У такий спосіб ми популяризуємо своє об'єднання й агітуємо за свого кандидата в президенти. 4 липня, коли на Співочому полі відбувалося всенародне висунення Віктора Ющенка в президенти, наші представники з усіх районів області поїхали до Києва і взяли в цій акції найактивнішу участь. Наш осередок ініціював звернення до владик усіх християнських конфесій провести 24 серпня, у День незалежності, молебень за Україну, за те, аби Господь Бог дав нам сили і розуміння обрати восени гідного Президента — українського патріота, який дбав би про свою землю і свій народ. За нашим твердим переконанням, ним має стати Віктор Ющенко. Цю акцію плануємо повторити 14 жовтня, на Покрову.
— З масовими акціями зрозуміло, а як із ходінням від хати до хати?
— Особисті контакти наших активістів з виборцями — обопільно вигідна справа. Не тільки дізнаєшся про настрої людей, а й інколи отримуєш цікаву інформацію. Дехто, почувши, що ми агітуємо за Віктора Ющенка, без тіні сумніву запитує: «А скільки ви заплатите за мій голос?». Мовляв, у нас уже були повпреди іншого претендента, котрі пропонували конкретні гроші — від 10 до 100 гривень. Шановні, кажу їм, ми нікому нічого не платимо і нам ніхто нічого не платить. Ми просто йдемо й агітуємо за ту людину, в якій бачимо порятунок для України. А щодо пропонованих іншими «конкретних грошей», то я, звичайно, рекомендую своїм співрозмовникам їх брати, але перед тим, як іти на виборчу дільницю, раджу стати на коліна перед іконою і попросити Бога, аби зіслав просвітління і щоб рука зафіксувала вибір, підказаний серцем. Ось і весь захист від найчорнішого піару. Кого оберемо — з тим і житимемо. Оберемо паразита, то нічого буде нарікати на погане життя. Якщо хтось купиться за кілька десятків гривень, то повинен розуміти, що в нього пізніше відберуть у сотні разів більше. І поскаржитися буде нікому — сам-бо продався.
— Контрольовані владою ЗМІ все енергійніше натякають на те, що опозиція в разі програшу на президентських виборах вдасться до масових безпорядків і намагатиметься спричинити в країні хаос. Якою буде поведінка Івано-Франківського осередку «ЗУЗЮ», якщо результати виборів, на вашу думку, сфальсифікують на користь провладного кандидата?
— Найперше, мусимо зробити все можливе для чесного підрахунку голосів. З цією метою ми подали в штаб «Нашої України» списки людей — агітаторів та спостерігачів, які працюватимуть на кожній із 999 виборчих дільниць, сформованих на території області.
Щодо фальсифікації результатів виборів, то така ймовірність не виключена. Зверніть увагу на те, з яким завзяттям, погрозами і тиском на керівників бюджетних організацій та установ збирають підписи за провладного кандидата. Буває, що у відділах кадрів заздалегідь друкують списки працівників із зазначенням їхніх паспортних даних, а потім підлеглих змушують лише ставити підписи. Така добровільно-примусова система підтримки, звісно, обурює людей. Вони кажуть, що підписалися з примусу, але голосуватимуть по совісті. Однак, на мою думку, ті мільйони підписів збирають не просто так, а за вказівкою політтехнологів і можуть бути використані при оголошенні остаточних підсумків голосування. Мовляв, результати збігаються з кількістю підписів, раніше зібраних на користь протеже Банкової.
Отже, в разі масштабних маніпуляцій з голосами виборців, а вони, вочевидь, застосовуватимуться, ми вдаватимемося до всіх можливих демократичних засобів захисту своїх конституційних прав — аж до мирного організованого походу в Київ під ЦВК. Може, хоч тоді нинішні владці почують голос народу і врахують його вибір. Однак такий розвиток подій — це крайній захід. Нам усім буде краще, коли президентські вибори відбудуться прозоро і чесно.