«Щоб зняти порчу від найчорнішого піару,

14.09.2004
«Щоб зняти порчу від найчорнішого піару,

Такiй пiдтримцi iншi кандидати можуть тiльки позаздрити.

      У період підготовки до створення на Прикарпатті осередку Всеукраїнського громадського об'єднання «За Україну! За Ющенка!» дехто з місцевих політичних авторитетів висловлював сумніви в доцільності розгортання нової проющенківської структури в регіоні, переважна більшість мешканців якого небезпідставно вважається стійкими прихильниками Віктора Андрійовича. Після проведення у січні цього року установчої конференції обласної філії «ЗУЗЮ» минуло трохи більше півроку. Тож час, що збіг відтоді, підтвердив чи спростував скептичні прогнози? Із цього запитання розпочалася наша розмова з керівником прикарпатських «зающенківців» Любомиром Малофієм.

      Я часто буваю в районах області, спілкуюся з різними за віком, освітою та соціальним станом земляками, — каже Любомир Степанович, — і майже скрізь чую від людей, що вони знають про існування нашого об'єднання й позитивно оцінюють його діяльність. Нині членами обласного осередку вже стали понад 6 тисяч прикарпатців в усіх районах Івано-Франківщини. Вони самі приходять і поповнюють наші ряди. Здебільшого це — прості люди, безпартійні. Хоча інтерес до об'єднання виявляють і представники та симпатики партій, котрі не належать до табору національно-патріотичних сил. Приміром, на Косівщині в «ЗУЗЮ» влилося чимало близьких до СДПУ(о) мешканців району. Можливо, цьому посприяли події в Криму, де розкололася республіканська організація об'єднаних есдеків, і частина її членів разом з чільним місцевим функціонером СДПУ(о) Віктором Невірком перейшла в об'єднання «За Україну! За Ющенка!».

      Позаминулого місяця в Києві я спілкувався з паном Невірком — кримським бізнесменом і неординарною особистістю. Співрозмовник зробив, на мій погляд, дуже важливий висновок, який багато що пояснює: впевнено дивитися в майбутнє, працювати по совісті в нашій державі можна буде лише тоді, коли Україну очолюватиме порядне патріотичне керівництво. Напевне, з таких же міркувань до свого, до рідного повертаються і наші земляки, колись під різним приводом загітовані есдеками.

      Окрім того, люди (і не тільки на Прикарпатті, бо влітку я побував на Кіровоградщині, Сумщині та ще в кількох областях) охоче вступають у наше об'єднання передусім тому, що в його назві є обнадійливе слово «Ющенко».

      — Івано-Франківський осередок «ЗУЗЮ» поповнюється лише за рахунок простих людей?

      — Здебільшого так, але в наших рядах перебуває 10 українських парламентаріїв, дуже багато депутатів рад різних рівнів, бюджетних працівників, підприємців, представників інших видів діяльності. Осередки в містах і районах області здебільшого очолюють знані і шановані люди. Приміром, у Галичі — заступник голови райради, у Косові — голова депутатської комісії з охорони здоров'я.

      — Ваші активісти на місцях, агітуючи за Ющенка, вочевидь, так чи інакше потрапляють під пресинг виконавчої влади.

      — Якщо оцінювати об'єктивно, то тиск відчувається, однак здебільшого — не настирливий, а, так би мовити, показний для нині правлячої верхівки. Представники виконавчих структур влади і в нашій області змушені демонструвати протидію, бо цього від них вимагає вище керівництво. Однак, спілкуючись у кулуарах, навіть вони визнають, що існуючий у державі стан речей не задовольняє нікого, окрім кількох олігархічних кланів. Керівники на місцях добре знають настрої і симпатії людей, усе розуміють, і тому зазвичай не надто запопадливо виконують накази зверхників.

      — Але прикарпатським представникам великого бізнесу, як і їхнім колегам по всій Україні, ризиковано публічно висловлювати свої політичні симпатії.

      — Вони справді змушені зважати на можливі наслідки такої відкритості. Кажуть, якщо ми це зробимо, податківці та правоохоронці можуть дуже швидко поховати наш бізнес. Але вони нас підтримують і допомагають — і бізнесмени, й банкіри.

      — Обгрунтовуючи необхідність створення Івано-Франківського осередку «ЗУЗЮ», ви на початку нинішнього року говорили про те, що на минулих парламентських виборах блок «Наша Україна» підтримало 74 відсотки прикарпатських виборців, а 26 відсотків мешканців краю віддали голоси іншим політичним силам. Тоді ви зазначили, що з тими поки що «не нашими» 26 відсотками земляків потрібно буде ретельно працювати. Як це завдання виконують активісти обласного осередку?

      — Передусім беремо участь у всіх обласних та районних заходах під час загальнодержавних свят та визначних подій регіонального значення, які проводяться під егідою національно-патріотичних сил. У такий спосіб ми популяризуємо своє об'єднання й агітуємо за свого кандидата в президенти. 4 липня, коли на Співочому полі відбувалося всенародне висунення Віктора Ющенка в президенти, наші представники з усіх районів області поїхали до Києва і взяли в цій акції найактивнішу участь. Наш осередок ініціював звернення до владик усіх християнських конфесій провести 24 серпня, у День незалежності, молебень за Україну, за те, аби Господь Бог дав нам сили і розуміння обрати восени гідного Президента — українського патріота, який дбав би про свою землю і свій народ. За нашим твердим переконанням, ним має стати Віктор Ющенко. Цю акцію плануємо повторити 14 жовтня, на Покрову.

      — З масовими акціями зрозуміло, а як із ходінням від хати до хати?

      — Особисті контакти наших активістів з виборцями — обопільно вигідна справа. Не тільки дізнаєшся про настрої людей, а й інколи отримуєш цікаву інформацію. Дехто, почувши, що ми агітуємо за Віктора Ющенка, без тіні сумніву запитує: «А скільки ви заплатите за мій голос?». Мовляв, у нас уже були повпреди іншого претендента, котрі пропонували конкретні гроші — від 10 до 100 гривень. Шановні, кажу їм, ми нікому нічого не платимо і нам ніхто нічого не платить. Ми просто йдемо й агітуємо за ту людину, в якій бачимо порятунок для України. А щодо пропонованих іншими «конкретних грошей», то я, звичайно, рекомендую своїм співрозмовникам їх брати, але перед тим, як іти на виборчу дільницю, раджу стати на коліна перед іконою і попросити Бога, аби зіслав просвітління і щоб рука зафіксувала вибір, підказаний серцем. Ось і весь захист від найчорнішого піару. Кого оберемо — з тим і житимемо. Оберемо паразита, то нічого буде нарікати на погане життя. Якщо хтось купиться за кілька десятків гривень, то повинен розуміти, що в нього пізніше відберуть у сотні разів більше. І поскаржитися буде нікому — сам-бо продався.

      — Контрольовані владою ЗМІ все енергійніше натякають на те, що опозиція в разі програшу на президентських виборах вдасться до масових безпорядків і намагатиметься спричинити в країні хаос. Якою буде поведінка Івано-Франківського осередку «ЗУЗЮ», якщо результати виборів, на вашу думку, сфальсифікують на користь провладного кандидата?

      — Найперше, мусимо зробити все можливе для чесного підрахунку голосів. З цією метою ми подали в штаб «Нашої України» списки людей — агітаторів та спостерігачів, які працюватимуть на кожній із 999 виборчих дільниць, сформованих на території області.

      Щодо фальсифікації результатів виборів, то така ймовірність не виключена. Зверніть увагу на те, з яким завзяттям, погрозами і тиском на керівників бюджетних організацій та установ збирають підписи за провладного кандидата. Буває, що у відділах кадрів заздалегідь друкують списки працівників із зазначенням їхніх паспортних даних, а потім підлеглих змушують лише ставити підписи. Така добровільно-примусова система підтримки, звісно, обурює людей. Вони кажуть, що підписалися з примусу, але голосуватимуть по совісті. Однак, на мою думку, ті мільйони підписів збирають не просто так, а за вказівкою політтехнологів і можуть бути використані при оголошенні остаточних підсумків голосування. Мовляв, результати збігаються з кількістю підписів, раніше зібраних на користь протеже Банкової.

      Отже, в разі масштабних маніпуляцій з голосами виборців, а вони, вочевидь, застосовуватимуться, ми вдаватимемося до всіх можливих демократичних засобів захисту своїх конституційних прав — аж до мирного організованого походу в Київ під ЦВК. Може, хоч тоді нинішні владці почують голос народу і врахують його вибір. Однак такий розвиток подій — це крайній захід. Нам усім буде краще, коли президентські вибори відбудуться прозоро і чесно.

  • Львовом — з колядою

    Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>

  • Ірина Геращенко: ЄС налаштований на асоціацію завдяки «війні» з Росією

    Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>

  • Віра Ульянченко: Обласна влада ні на кого не тисне і ні перед ким не плазує

    Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
    Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
    І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>

  • В'ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми змогли повернути довiру людей

    «В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
    Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>

  • Андрій Шкіль: Регіони — «діти» слухняні. Але нерозумні

    Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>

  • Замiсть авантюр та полiтичної хитростi демонструйте власне бачення розквiту країни

    Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>