Бурштинове прокляття Полісся

«Розділяй і владарюй»

Бурштин на Рівненщині почали копати ще у 80-х роках минулого століття. Тоді це були більш поодинокі випадки, ніж тенденція. Однак уже з початку 90-х тут з’являються свої корупційні схеми, налагоджуються канали збуту, з’являються свої «бурштинові барони». З’являється і свій «дах» — міліція, митниця, прикордонники. У 2007—2008-му, коли через підвищений попит на бурштин iз боку Китаю ціни полізли вгору, до цього бізнесу долучилися СБУшники та «свої люди» в столиці. У 2011—2012-му бурштином зацікавилася «Сім’я» — за свідченнями місцевих, це були син екс-Генпрокурора Пшонки Артем та Віктор Янукович-молодший, який на той час облюбував Полісся як місце для своїх «ралі» по бездоріжжю.

Після Майдану, коли «Сім’ї» довелося тікати з України, на деякий час святе місце виявилося порожнім. Його спробували зайняти інші «великі» люди, зокрема одіозний нардеп Володимир Продівус, але отримали одкоша («УМ» свого часу писала про перестрілку між старателями з Сарненщини та «хлопцями Продівуса», коли було поранено двох місцевих жителів, а обурені селяни потрощили дорогі авто прибульців і передали міліції 14 затриманих злочинців і арсенал зброї). Відчувши свою силу, старателі почали створювати свої «загони самооборони» і озброюватися. «У них є і «Урали», і «ГАЗони», і «КрАЗи», БТРи вже є переобладнані, я без жартів кажу. Озброєні до зубів — автоматами, гранатометами, кулеметами», — цитувала слова одного з місцевих програма журналістських розслідувань «Слідство.Інфо».

Утiм у будь-якого нелегального бізнесу (а попри те, що Верховна Рада двічі робила спроби легалізувати цей промисел, ці закони двічі ветувалися Президентом) має бути «дах». Тому «відкати» і надалі продовжують іти до обласних центрів та столиці — до МВС, СБУ та Генеральної прокуратури. На «незгодних» шукають свої методи впливу: уже влітку в будинок клесівського активіста Олександра Васильєва, який публічно викривав тих, хто «кришує» нелегальний видобуток, і відмовлявся платити «відкати», невідомі (сам активіст підозрює у цьому правоохоронців) кинули гранату РГД-5. Лише за щасливим збігом обставин граната не залетіла до спальні, а заплуталася у фіранці на балконі й вибухнула там. Друга така ж граната залетіла в офіс рівненського бізнесмена Ярослава Лащука. Розслідування обох справ триває досі.

Але якщо за часів «Сім’ї» до «бурштинового бізнесу» допускали лише окремих, перевірених «бурштинщикiв», то в останній рік ситуація на Поліссі різко змінилася. Новий «дах» зрозумів, до чого може призвести намагання монополізувати незаконний видобуток, а тому дозволив копати всім охочим, хто має змогу купити «квиток». «Ціни» тут не такі вже й малі: 700—750 доларів за ніч з однієї помпи (це — якщо видобувати бурштин, закачуючи воду на глибину до 5-10 метрів і вимиваючи з глибини пісок разом із камінням), 200 доларів на митниці за вивіз 1 кг бурштину-сирцю за кордон (а лише з Дубровицького району за місяць вивозиться до 6 тонн). Якщо ж ти йдеш у ліс сам лише з лопатою — такий «квиток» обійдеться у символічних 300 гривень. Утім, якщо врахувати, що «лопатниками» на добу тут може бути до 6 тисяч осіб — сума теж набігає кругленька. Зрозуміло, що всі ці кошти ідуть не в бюджет, а в чиїсь кишені.

Люди гинуть за бурштин

«Доступність» бурштину, а водночас надія на дармові гроші, зіграли злий жарт із поліщуками. Тепер бурштин тут не копає хіба що лінивий чи надто совісний (бо екологічні наслідки від перекопування-перемивання ґрунту вже зараз передбачити важко). Кому пощастить — за ніч може «розжитися» від тисячі до 10 тисяч гривень, а то і до 10 тисяч доларів. Тож, якщо у 2011 році квадроцикл на Поліссі можна було побачити лише тоді, коли Янукович-молодший приїжджав сюди «поганяти з друзями», то тепер цим «дивом техніки» нікого не здивуєш. Причому до бурштинового «бізнесу» долучаються навіть підлітки, які будь-які заклики вчителів до того, що треба вчитися, спростовують «залізним» аргументом: «А навіщо? Я за день на бурштині маю те, що ви за місяць у школі». «У нас квадроцикли є чи не в кожному дворі. На наше бездоріжжя це саме те, що треба — і на поле поїхати, і в ліс, і на болота — на журавлину. А дехто зі школярів уже і на власних легкових машинах до школи приїжджає. Зазвичай наші діти дуже розумні й працьовиті. Але такі неймовірні заробітки розбещують їх. Вони ще не вміють розпоряджатися тими грошима: як вони прийшли, так і зникають. А здоров’я лишається на болотах. Бо тут здоровій людині півдня побрьохайся у тій воді та потягай шланги, то здоров’я не додасться, а що вже говорити про підлітків», — переймається директор Старосільської школи Рокитнівського району Хома Кузьмич.

Де багато грошей — там багато спокус. Не дивно, що єдиним легальним «бізнесом» (та й єдиною «розвагою» для молоді), який процвітає на Поліссі, стає мережа барів та генделиків, які розростаються як гриби після дощу. Розігріті алкоголем молодики влаштовують свої «ралі» нічними вулицями на тих же квадроциклах та джипах (багато з яких не зареєстровані й не розмитнені — а навіщо, якщо і митники, і правоохоронці — свої люди, в разі чого можна відкупитися). Непогано себе почувають і підпільні гральні салони та інші подібні заклади. «Один мій знайомий приніс додому пачку доларів, тисяч із десять, мабуть. Коли спитали — звідки, відповів, що виграв у «бурштинщика» у більярд», — розповів «УМ» один із жителів Дубровиці.

Утiм у цієї медалі з’явився і зворотний бік. Останнім часом у районі видобутку бурштину почастішали випадки крадіжок та нападів на «бурштинщиків». Щоправда, заявляти про це в міліцію поспішають не всі. «У нас поки що зареєстровано лише одне звернення жителя села Мочулище про те, що до нього в будинок увірвалися троє в масках, поклали всіх на підлогу і винесли сейф, де зберігалася 21 тисяча доларів», — повідомив «УМ» начальник слідчого відділу Дубровицького райвідділу внутрішніх справ Сергій Дворак.

Є й iще один момент, який намагаються приховати і люди, і правоохоронці. Офіційно це ніде не «світиться», і все ж ходять уперті чутки, що останнім часом у регіоні значно зросли запаси зброї та боєприпасів на руках у населення. Поки що вона мовчить. Однак, якщо хтось надумає всерйоз зазіхнути на інтереси «бурштинщиків», наслідки можуть бути непередбачуваними. Про екологічний аспект проблеми (а варварське видобування бурштину знищує на кілька десятиліть ґрунти як у лісі, так і на відкритих ділянках) уже навіть не говориться.

Закон як панацея?

Нині бурштин миють у чотирьох областях — Рівненській, Волинській, Житомирській і Львівській. Ціна товару на чорному ринку — в середньому 5 тисяч доларів за кілограм. Миють бурштин тоннами. І це при тому, що Полісся досі належить до одного з найбільш депресивних регіонів України, а розвиток інфраструктури тут подекуди нагадує довоєнні часи, але аж ніяк не XXI століття.

За останні десять років Верховна Рада двічі намагалася законодавчо врегулювати питання видобутку бурштину, і двічі закони були ветовані Президентом. Третю спробу найближчим часом зроблять депутати нинішнього скликання — ще перед Новим роком у парламенті був зареєстрований Законопроект №1351-1 «Про видобування та реалізацію бурштину», який днями має бути внесений до порядку денного. «Сьогодні поліщуки мають велике багатство, але живуть бідно. Бурштин вивозять за межі України. І податки платять у Польщі, Китаї, Росії, але не в Україні. У нинішній ситуації — найгірше зволікати з прийняттям цього законопроекту. Влада змінилася, але люди бачать, що не змінилися люди у владі. Усі «кришують», усі заробляють при владі, але не люди. Я сподіваюся, що колеги-депутати законопроект підтримають», — зазначив, презентуючи цей законопроект, один із його розробників, народний депутат від Зарічненського, Володимирецького, Дубровицького та Рокитнівського районів Василь Яніцький.

Закон передбачає легалізацію «старательських артілей» та створення на територіях iз родовищами бурштину окремих комунальних підприємств, які матимуть законне право на продаж ділянок із покладами бурштину на аукціонах, де їх зможуть придбати всі охочі. Продаж уже видобутого напівкоштовного каміння буде здійснюватись на біржі, керованій тими ж КП. 20% виторгу йтиме до державного бюджету.

Утiм у законопроекті не передбачено ще одного важливого аспекту «бурштинового бізнесу». «Потрібно звернути увагу не лише на видобуток, а й на легальну переробку бурштину. Середня ціна кілограма сирцю — від 2 до 5 тисяч доларів, як пощастить, а 1 кг виробів зростає в ціні до 15—20 тисяч. Я втрачаю великі гроші, а на цьому заробляють поляки та китайці. І це вони створюють робочі місця на підприємствах з обробки бурштину, вони платять податки — але в казну своєї держави. Лише у Гданську існує 176 фірм, які спеціалізуються на виробах із бурштину. Я ж спробував відкрити своє підприємство, мені дали перелік документів, а в них — 26 пунктів, які я маю виконати. Спробував. На якомусь пункті зупинився... Це 26 великих хабарів, втричі більше — хабарів менших! Я зрозумів, що мене «доїтимуть» весь час і легше працювати в тіні і платити «даху». А потім нас питають, чому українці такі бідні», — зізнався на правах анонімності один із місцевих «бурштинових баронів». Ще однією засторогою має стати громадський контроль над діяльністю новостворених КП, щоб вони не перетворилися на нові корупційні центри, які просто перенаправлять на себе фінансові потоки, а «бурштинщики» платитимуть «і тим, і цим».

Депутати визнають, що законопроект недосконалий, і обіцяють після того, як його буде проголосовано в першому читанні, створити спеціальну групу, куди запросити і самих «бурштинщиків», і екологів, і економістів, щоб урахувати всі можливі наслідки і підготувати до другого читання максимально ефективний закон. Але визнають і те, що робити це потрібно максимально швидко. Інакше старательство із перспективного бізнесу перетвориться на стихійне лихо, наслідки якого важко передбачити.