Диктатора — на смітник

В Іспанії складено судовий позов до мерів 38 міст, зокрема й Мадрида, через їхню бездіяльність щодо ліквідації суперечливих символів періоду диктатури. Як повідомляє сайт телеканалу «Аль-Джазіра», до суду на міських голів подав іспанський уповноважений з прав людини Едуардо Ранс. Його обурило те, що відповідачі не виконують норми «Закону про історичну пам’ять», ухваленого ще 2007 року. Згідно з цим актом, у громадських місцях та державних установах мають бути усунені всі символи воєнного стану, громадянської війни та диктаторського режиму генерала Франсіско Франко, який правив країною 39 років.

«Я був змушений вдатися до такого кроку, щоб жертви диктатури більше не відчували приниження, коли ходять вулицями цих міст. Градоначальники мають шанувати почуття цих людей і закон», — заявив Ранц, який звернувся до суду в день заснування Іспанської Республіки, яка припинила своє існування після перемоги Франко у громадянській війні. Генерал запровадив військову диктатуру і правив Іспанією з 1939-го й до своєї смерті 1975 року.

Символи режиму Франко досі зберігаються, зокрема, в таких великих містах, як Мадрид, Барселона, Сарагоса, Більбао та Кордова. Щодо столиці, то там такими сумнівними пам’ятниками є «Арка перемоги» на північному в’їзді до міста, два пам’ятні камені на виконаному в стилі бароко палаці Святого Хреста в центрі Мадрида, де розташоване міністерство закордонних справ, а також одна фреска і дві меморіальні дошки на державних установах. Окрім того, столична влада досі не наважується вирішити питання з Меморіалом Франко в Долині полеглих, де похований диктатор. Згідно з соціологічними опитуваннями, близько половини іспанців виступає за перенесення останків покійного правителя в інше місце.

Мер Мадрида Ана Ботелла, яка є представницею правлячої консервативної Народної партії, ще не прокоментувала судовий позов, який з’явився незадовго до місцевих виборів у травні. 2007 року, коли при владі перебували соціалісти, які й провели «Закон про історичну пам’ять», Ботелла заявила, що такі дебати є «деструктивними та некорисними». А для критиків її позиції окремо наголосила: «Без сумніву, як у Соціалістичній партії, так і в Народній партії є особи, які свого часу були франкістами, але я до них не належу».

За недотримання згаданого закону держслужбовці в Іспанії можуть бути засуджені до сплати штрафу та виконання примусових громадських робіт терміном від 6 місяців до 2 років. Позивач Ранц вважає, що їх можна карати й суворіше, за звинуваченням у порушенні громадського порядку.

Громадянська війна в Іспанії була наслідком політичної поляризації суспільства та великої економічної кризи, яка радикалізувала робітничий клас. На відміну від націонал-соціалізму в Німеччині чи фашизму в Італії, режим Франко не мав чіткої ідеології. Це був різновид консервативної диктатури. Іспанія не брала участі у Другій світовій війні й навіть надавала певну допомогу силам західної антигітлерівської коаліції.

Окрім того, з 1947 року Франко проголосив Іспанію монархією і став фактично «місцеблюстителем» трону, який, згідно з його волею, після смерті диктатора перейшов принцові Хуану Карлосу. Ставши королем, монарх одразу провів демократичні реформи.