Київ без крил

06.03.2015
Київ без крил

Музею авіації у забутій людьми садибі Ігоря Сікорського бути. Пообіцяли два президенти України і представник Київради Ігор Федоренко.

У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. Щоб довести громадськості і насамперед чиновникам важливість Сікорського для столиці, у видавництві «Адеф-Україна» підготували книгу «Ігор Сікорський. Від Києва до Коннектикута — від неба до небес» за редакцією Ігоря Шпака.

Два роки тому в Києві багатьох крізь сльози насмішив «хуліганський» путівник у вигляді дорожніх вказівників, які спроектував дизайнер Ігор Скляревський. Тоді на Ярославовому Валу він розмістив позначку — «Садиба-музей Ігоря Сікорського». Зрозуміло, що коли перехожі заходили в арку, очікуючи побачити відремонтовану садибу винахідника гелікоптера Ігоря Сікорського, натрапляли на вщент зруйнований будинок, який багато років бомжі використовують як притулок і громадський туалет. Та, здається, комусь «не останньому» вигідно, щоби слава Сікорського в його рідному місті вмерла і загинула, а у дворі садиби, де тоді ще студент КПІ збудував столярну майстерню і виготовляв деталі літаків, згодом збудувши перші гелікоптери, завтра торкався небес новий торговий центр чи житловий будинок для мільйонерів.

Варто згадати, що в Києві Ігор Сікорський створив 25 основних типів літаків і два гелікоптери. 1919-го авіаконструктор емігрував до США, де зорганізував власну авіабудівну фірму «Сікорські Ейркрафт». За океаном він сконструював ще 17 основних типів літаків та 18 основних типів вертольотів, серед яких була знаменита модель S-92, якою донині користуються президенти США.

На презентації книги були присутні перший і другий Президенти України — Леонід Кравчук і Леонід Кучма. Вони вислухали розповіді науковців про Сікорського і схвалили ініціативу активістів — музею авіації у Києві бути. Правда, Кравчук, наче про себе, висловився про байдужість до своїх героїв: «Приходить один до влади, йому чомусь незручно, що Україна буде пишатися своїми. А може, це в Росії комусь не сподобається? Перше, що приходить у голову: може, хтось у Росії поморщить носа. Приходить другий...» Академік Петро Толочко нагадав екс-керівникам: «Сікорському байдуже, чи буде там музей. Не шанувати таку людину — не шанувати самих себе. Зараз вам добре говорити, а зробити малу дещицю не зуміли».

Примирювачем став заступник голови комісії з питань культури і туризму Київради Ігор Федоренко, який особисто пообіцяв долучитися до проекту, щоб ми найближчим часом зібралися на відкритті музею. Беремо з нього слово, президентів за свідків, і чекаємо повернення Сікорського на Батьківщину.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>

  • Київ без Стуса?

    У людських спільнотах прийнято називати сквери, сади і парки іменами видатних особистостей. Особливо ж дерева, які «бачили» тих чи інших історичних діячів: «Липа митрополита Петра Могили», «Дуб Максима Залізняка», «Шевченків дуб». У Святошині були такі Стусові сосни... Він ними милувався, писав про них, водив до них свого сина. >>