В інтер’ю одному з українських телеканалів Лєшек Бальцерович назвав кілька обов’язкових умов успіху реформ, серед них — своєчасність, швидкість, рішучість (не оглядатись на рейтинги, а лише на кінцевий результат), наявність команди реформаторів і комплексної програми реформ, під яку (і лише під неї) залучати кошти... Політик наголосив на тому, що Революція гідності відкрила шлях приходу в управління нових кадрів. Проте це в наших реаліях майже не вплинуло на ефективність виконавчої влади. Перший революційний уряд було сформовано за радянським принципом: ти комуніст, тобто в нашому випадку майданівець, — значить, достойний. У другий запросили низку іноземців — може, вони зрушать із зачарованого місця реформи. Але чому і в першому, і в другому випадках проігнорували дисидентів — вітчизняних фахівців високого гатунку? Можливо, тому що є проблеми з розробкою бізнес-плану модернізації держави?
Виникає підозра, що так воно і є, адже досі з порога відкидають навіть скромний натяк на необхідність розбудови української України: «Ах, ви за Україну для українців, ви за етнічні чистки, так це ж — нацизм!» Кричать гучно, напористо, безапеляційно й... брехливо. Бо ж так ніхто навіть і не думає. Українці здавна толерантно ставилися до інших народів. Йдеться про елементарну справедливість — Україна... і для українців, і найперше для українців, адже нас тут близько 80%, і саме українці кілька століть воювали за цю державу, жертвуючи сотнями тисяч патріотів!
Щоб не вв’язуватись у дискусію з очевидної «проблеми», задамося запитанням: чи варто було б викроювати на Близькому Сході клаптик землі для держави Ізраїль, репатріювати туди сотні тисяч євреїв з усього світу, якби вона призначалась для палестинців?! Ото ж бо... А тут нічого не треба викроювати, нікого не треба звозити — ми живемо на цій прадідівській землі тисячі років, тут були наші успішні держави ще тоді, коли європейці жили в лісах. Уже не кажу про Київську Русь — Україну, яка була рівноправною державою Європи, коли про Москву, а тим більше Росію, ніхто й гадки не мав. І якщо в цивілізованому світі збереглося місце верховенству права, зокрема права народів на самовизначення та суверенний розвиток, то бракує лише одного — визнання істини, що ера Орди, як і конкістадорів, канула в Лету, а Батий-Путін є анахронізмом демократичного світу, рудиментом історії.
На шляху логічного розвитку держави Україна, що переконало би народ у необхідності радикальних і часом болісних реформ, в Україні утворилася велика перешкода у вигляді олігархічно-чиновницького клану, який контролює усі сфери життя, залишаючись далеким від народу. І на цьому тлі несправедливості, в трагічно відповідальний час зовнішньої агресії, в суспільстві виник новий розкол. Далекоглядні мужні патріоти розуміють, що для розбудови України треба відстояти цю соборну державу, йдуть добровольцями на передову й жертовно стоять до кінця; інші — космополітичні або нетерпеливо короткозорі «хатоскрайники» — не розуміючи суті воєнного конфлікту між Україною і Росією, намагаються уникнути мобілізації. Як не допустити розколу, який може закінчитися непоправним лихом для нації? Поки що цю проблему намагаються «не помічати», може, тому що не знають, як із нею боротися? І тут пригадався маневр із тактики повітряного бою винищувачів: ведучий групи погойдував крилами свого літака, що означало «роби, як я», і весь відділок повинен був повторювати маневр командира. У нашому випадку Президент має можливість і обов’язок (як гарант цілісності й суверенітету України), наслідуючи простих громадян, поділитися статками на користь зміцнення обороноздатності держави і своїм прикладом («роби, як я») переконати решту багатіїв у необхідності сприяти захисту цілісності й свободи країни, за чий рахунок вони стали заможними та впливовими. Володіючи медійними ресурсами, олігархи легко могли б зміцнити патріотичний дух народу. Якщо ж так не станеться, це означатиме, що ми, довірливі, знову помилилися і треба все починати спочатку, врахувавши попередні помилки...
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
