Отож коли відомий дніпропетровський правозахисник Олександр Зяблов ціною неймовірних зусиль домігся наприкінці лютого від ВККСУ рекомендації на звільнення судді Бабушкінського райсуду Дніпропетровська Дмитра Чулініна, в обласному центрі це сприйняли за неабияку сенсацію.
Судіть самі, адже засідання ВККСУ проходило за звичним сценарієм: розглянули 283 скарги, але дисциплінарні провадження відкрили тільки за чотирма. Статистика приголомшлива. Адже «відхилені» скарги писали переважно люди фахово підготовлені — юристи, адвокати, прокурори, навіть голови судів. Однак, зрештою, до реального покарання в результаті цього засідання дійшло тільки у випадку зі скаргою на дії судді Д. Чулініна щодо дніпропетровського пенсіонера В. Макарова, інтереси якого представляє О. Зяблов.
Найперше Олександр Євгенович повідомив про свою перемогу нашій газеті. Як розповів він, у листопаді 2013 року йому стало відомо про небачені порушення процесуального закону суддею Чулініним, який більше року не давав 70-річним пенсіонерам Макаровим ознайомитися з їхньою цивільною справою. А їхній позов про знесення самовільно зведених сусідських будівель у суді розглядався 5 років — при тому, що закон передбачає розумні строки для судового розгляду — 2 місяці.
«Відповідач без згоди Макарова перебудував другий поверх, захопив горище і частину земельної ділянки, яка належить йому, — розповів пан Зяблов. — У 2011 році суд своєю ухвалою заборонив введення в експлуатацію самовільних будівель, а потім виніс заочне рішення про знесення самовільних будівель. Однак через чотири місяці суддя Чулінін це заочне рішення скасував, після чого почалася судова тяганина».
За цей час у відповідача з’явилися документи про введення самовільних будівель в експлуатацію. А суддя Чулінін примудрився поза судовим засіданням, без позивача і відповідача, призначити експертизу. Неодноразові звернення пенсіонера до Генпрокурора, до Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів протягом усього 2013 року неприховано ігнорувалися. На всі вимоги надати матеріали справи завчено звучала відповідь: «Справу не підшито».
Як зізнається Олександр Євгенович, за непоступливим суддею він і сам проходив понад два місяці. Аж доки не домоглися з Макаровими розгляду їхньої скарги у ВККСУ.
Тепер окрилений перемогою Зяблов одержимий ідеєю започаткувати щось на кшталт школи передового досвіду на тему «Як звільнити суддю», бо переконаний, що з насиджених місць варто негайно прибрати дві третини служителів кривосуддя. Сам випадок з Чулініним він принципово показовим не вважає, бо переконаний, що Дмитро Георгійович — суддя не найгірший. У тому ж Бабушкінському райсуді продовжують здійснювати правосуддя значно одіозніші кадри.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
