Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.
Засновник та багатолітній керівник «Молодих регіонів» був хорошим «польовим бійцем» — і водночас талановитим стратегом. «Молоді регіони» ще кілька років тому — те саме, що комсомол у Радянському Союзі: молодіжний резерв керівної і спрямовуючої сили усього прогресивного суспільства. Тобто, Партії регіонів.
Партійного вождя Віктора Януковича керівник «молодіжки» любив та шанував. «Я вважаю, що Віктор Федорович є загальноприйнятим і національним лідером, який дуже багато зробив», — сказав Віталій Хомутинник свого часу сайту «Главред». «У нашій партії навіть немає думки про можливу зміну лідера. Ми отримали такий рівень підтримки на виборах насамперед завдяки його лідерським рисам. Я вважаю його [Віктора Януковича] глибоко порядною і відповідальною людиною», — цитував Хомутинника згодом сайт «Рупор».
Утім хвалити «Лідера» вміли всі. А деякі колеги — навіть значно вишуканіше, ніж лідер «Молодих регіонів». Але той натомість дуже тонко відчував політичний момент. І ось, де-факто створивши потужну політсилу, він знаходить собі заступника: людину, якій справді можна довірити важку і відповідальну оргроботу —... Віктора Януковича-молодшого! «Сьогодні я можу з усією впевненістю стверджувати: у мене не тільки склалася співпраця з Віктором, а й навіть сформувалися товариські взаємостосунки. Він значно підсилив Спілку молоді регіонів України, взявши на себе частину відповідальних напрямів», — цитує Віталія Хомутинника сайт «Фром Юей».
Які саме напрями лідер молодіжки поклав на відомого всій країні шанувальника дорогих автомобілів та швидкої їзди, пан Хомутинник скромно замовчує. Але, виходячи із того, як швидко та феєрично він зумів пробратися у найближче коло Партії регіонів, товаришувалося цим двом молодим персонам добре. І головне — ефективно.
А далі — пішло-поїхало! В орбіті інтересів з’явилися нові, але не менш правильні друзі. Наприклад, тодішній міністр із надзвичайних ситуацій, надійний «штик» Партії регіонів Нестор Шуфрич. «Це дуже послідовна і активна людина. Я поважаю таких людей за їх життєву позицію», — ділився ще в 2006 році Віталій Хомутинник своїм сокровенним із сайтом «Обозрєватєль». І не погодитися з ним важко: усі ми пам’ятаємо подвиги Шуфрича, вірного соратника Віктора Медведчука, у переломний період української історії: демонстрація голого торсу перед ЦВК, визволяння соратників на Закарпатті з лап «помаранчевих силовиків» і волання про політичні переслідування.
«Вчасно зрадити — це значить не зрадити, а передбачити», — сказав ще Талейран у XVIII столітті. Свого «порядного і відповідального національного лідера» пан Хомутинник поспішав «здати» не пізніше, ніж його колеги-однопартійці. «Я запитав у Єфремова: Про що мені з Януковичем розмовляти?» — це не уривок із підслуханої розмови і навіть не вирвана із контексту фраза. Це назва інтерв’ю з Віталієм Хомутинником, опублікованого у вересні минулого року на сайті «Економічна правда». «Він сказав, що мене шукає Янукович... Що він хоче зустрітися зі мною перед тим, як я зроблю цей крок (йдеться про вихід із Партії регіонів. — Авт.). Але я вже зробив цей крок, і нам не було про що говорити!», — деталізує ці героїчні дні та свою роль у процесі екс-керівник «Молодих регіонів».
Але найцікавіше тут далі: зокрема, і порівняння двох прізвищ — Хомутинника і Єфремова — в одному контексті. Адже «стартували» обидва практично одночасно. Коли багатолітній і незмінний лідер парламентської фракції Партії регіонів Олександр Єфремов, червоніючи від напруги, розповідав на прес-конференції про «режим Януковича», активний Віталій Хомутинник уже поклав на стіл партквиток Партії регіонів й ініціював створення нової депутатської групи. Нині перший із них перебуває під постійною загрозою арешту, а другий — успішно «вирішує питання».
Заяву на вихід із фракції Хомутинник написав ще 21 лютого 2014 року. Його багатолітній патрон Віктор Янукович у цей час ще вантажив нажите непосильною працею у Межигір’ї у гелікоптер, намагаючись покинути територію «хунти». А талановитий очільник молодіжного партійного руху тим часом спішно створював собі новий імідж: людини, яка весь цей довгий час мужньо терпіла самодура-Януковича — винятково з безкорисного бажання нести людям добро. Але при цьому терпець йому, мовляв, урвався після розстрілу мирних демонстрантів. І нетерпимий до чужого болю Віталій Хомутинник не міг більше бути в одній партії із тираном. Тим самим тираном та сином тирана, які більше не могли бути йому корисними у подальшій кар’єрі.
Багатолітні партійці досі не можуть пробачити Хомутиннику, що саме він став чи не головним ініціатором розвалу «монолітної» фракції. Бо, на відміну від, скажімо, Інни Богословської, він вийшов не сам, а з доброю дюжиною колишніх колег. Які раніше, як і Віталій, славили геній національного лідера, а потім враз не змогли терпіти тиранію.
Таким чином у парламенті — ще минулого скликання — з’явилася група «Економічний розвиток». Очолив яку буцімто екс-Прем’єр-міністр, голова Української спілки підприємців і промисловців Анатолій Кінах. Утiм експертам уже тоді було очевидно: Кінах не має жодного впливу, здатного формувати депутатське об’єднання. Натомість екс-Прем’єр — фігура в Україні доволі впізнавана. А отже, може бути чудовою ширмою для активних персонажів колишньої політики, які мали свої чіткі цілі і завдання на післяреволюційний час.
Про механізм розпаду Партії регіонів і мету створення нових «осколків» ще тоді розповідали дуже знаючі та компетентні люди. Чільні вихідці зi свого середовища. Наприклад, фракційний лідер Олександр Єфремов. «У парламенті почали формуватися нові групи під окремих депутатів, які ставлять собі завдання отримати певні посади, — цитує Єфремова 24 лютого 2014 року сайт «Кореспондент». — Ті суми, які сьогодні пропонують депутатам, дивують своїми розмірами: як щомісячних виплат, так і за перехід в ту чи іншу групу».
Єфремов був, нагадаємо, очільником далеко не найбіднішої фракції. Яка платила так звані «преміальні» — доплату своїм ідейним соратникам за лояльність — у розмірі десятків тисяч доларів. Але навіть його здивували суми, які платили «деякі» особи, що стояли за «деякими» новими фракціями. Втім, на думку гуру підкилимних ігор, свічки були варті гри! Адже на кону стояли ну дуже вже хлібні посади: керівників, податкової адміністрації чи Національного банку.
«Економічний розвиток» у нас таки відбувся. І поки реальна економіка України продовжувала котитися у тартари, однойменна фракція залишалася непотоплюваною, як сам Віталій Хомутинник. І різноманітні перевибори, очищення влади, нові обличчя у політиці — всі ці гасла залишилися лише порожнім звуком романтиків, які гинули на Майдані та продовжують віддавати свої життя на сході держави.
Адже багатолітній активіст Партії регіо... вибачте, самовисуванець Віталій Хомутинник легко і невимушено, лише трохи помінявши гасла, виграв вибори у Верховну Раду в одномандатному виборчому окрузі №171 (місто Харків). Й «Економічний розвиток» знову з’явився у будівлі під скляним куполом. Увійшли до його складу 19 осіб — мінімальна кількість для фракції. А більше, втім, і не треба! Важіль власного впливу на фінансові потоки у державі здобуто.
Віталій Юрійович дуже не любить, коли йому згадують деякі неприємні сторінки його біографії. Особливо дратують його нагадування про роль в ухваленні диктаторських законів, яке мало місце 16 січня минулого року. Народний депутат Хомутинник навіть озвучив із трибуни парламенту новий термін власного виробництва — «синдром голосування 16 січня», що нині використовується як засіб тиску. Мовляв, хто старе згадає, тому нічого доброго не буде! Ну а старий грішок — не такий уже й великий, подумаєш, поклали кількасот життів, які нині переходять у кілька тисяч?!! Хто з таким рахується, якщо на кону така суперставка, як «Економічний розвиток»?!
«Тож, може, не варто було у той день голосувати? Може, і нині не варто йти на вибори? Може, варто було зробити у житті хоча б один правильний вчинок — і відійти вбік?» — звертається до пана Хомутинника на його сторінці у «Фейсбуці» користувач під ніком Alex Sherenok.
Політик навіть не відповідає на подібні закиди. І справді, який сенс сперечатися з непосвяченим у тонкощі великої політики та механізм заробляння грошей на пустому місці, за допомогою лише одного депутатського значка? Адже реальні правила гри мають напрочуд мало спільного з публічними деклараціями політика. І люди, які залишаються у тіні, дуже часто мають велику кількість правильно розставлених своїх людей — у найважливіших вузлових точках вертикалі влади.
Віталія Хомутинника вважають «сірим кардиналом» однієї дуже поважної Державної служби. Це річ загальновідома. Свого часу він успішно лобіював свої інтереси у комітеті з податкової та митної політики. Нині — через «Економічний розвиток». Але при цьому деякі його люди, потрапивши у кадрову обойму трохи раніше, нині плавно перетікають на нові посади. Коли 30 січня Президент Петро Порошенко звільнив попередній, «ахметовський», склад Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку, на керівні посади були призначені Тимур Хромаєв і Дмитро Тарабакін. Вважається, що Віталій Хомутинник перебуває з ними у добрих та дружніх стосунках. Не факт, що аж таких добрих, як свого часу зi своїм бойовим помічником Віктором Януковичем-молодшим, але шанс «порішати» певні питання тільки посилився.
Механізм непотоплюваності окремих ініціативних політиків дуже простий: влада отримує підтримку своїх законодавчих ініціатив у парламенті, а навзамін закриває очі на зовсім незначне лобіювання чиїхось приватних, не державних інтересів. Згодом із цієї маленької сніжної кульки наростає лавина, яка змiтає все на своєму шляху.
Політиків, яким вдається балансувати на різноспрямованих інтересах, не так уже й багато. Віталій Хомутинник тут — не виняток, але дуже яскравий приклад. Лише один невеликий штрих: коли наприкінці минулого року групу «Економічний розвиток» покинув мелітопольський нардеп Євген Балицький, це депутатське об’єднання, за чинним законодавством, мало бути ліквідоване: чисельність нардепів була меншою, ніж передбачено регламентом. Але спікер шість разів, відкриваючи засідання, не помічав цього порушення. Аж поки група не поповнилася «новобранцем» і увійшла в русло закону.
Сьогодні під будівлею Верховної Ради — пікет. ВО «Свобода» вимагає створення парламентської тимчасової слідчої комісії, яка мала би перевірити звинувачення уряду у багатомільярдній корупції. Іншими словами — сказати «так» або «ні» на заяви відстороненого керівника Держфінінспекції Миколи Гордієнка, за якими очільник українського уряду Арсеній Яценюк завдав збитків державному бюджету на 7,6 млрд. гривень. >>
Ще на початку вересня уряд Арсенія Яценюка ухвалив рішення повернути до державної власності два гірничозбагачувальні комбінати — Іршанський та Вільногірський. Ці підприємства перебували в оренді у компанії «Кримський титан», яка належить олігарху Дмитру Фірташу. >>
Слова та словосполучення «рейдери», «рейдерське захоплення» нині вже міцно увійшли до лексикону українців. Навіть сусідська сварка за межу в селі супроводжується цими термінами — автору доводилося чути, як один чоловік обзивав іншого рейдером, бо той приорав собі частину нібито чужої території. >>
Блок Юлії Тимошенко обіцяв, що вже сьогодні проект державного бюджету на 2009 рік надійде з уряду до Верховної Ради і розглядатиметься профільним комітетом. Про це журналістам учора повідомив народний депутат від БЮТ Андрій Кожем’якін. >>
За даними «УМ», в апараті Верховної Ради позавчора відбулися дивні колізії із серйозним документом — поданням Генпрокурора Олександра Медведька про позбавлення депутатської недоторканності народного депутата від БЮТ Богдана Губського. >>
Менш як за місяць, рівно о нуль годин нуль хвилин новорічної ночі, має бути скасовано мораторій на продаж сільськогосподарських земель. Теоретично. Бо хоча заборона відчужувати паї діє тільки до 1 січня 2009 року, а Верховна Рада не зробила жодного кроку, аби організувати легальний ринок землі, жоден з аналітиків не сумнівається, що нардепи неодмінно зберуться у сесійній залі і продовжать заборону ще на рік. >>
