І хліб, і до хліба
Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>
Об’єднання громад: труднощі перекладу
03.03.2015
Наприкінці лютого Вінницька обласна державна адміністрація, Жмеринська районна рада та громадські організації «Подільська агенція регіонального розвитку», «Зв’язок сільських гмін Підляшського воєводства» (Польща) та «Інститут громадянського суспільства» підписали Меморандум про початок процесу добровільного об’єднання громад на базі Северинівської сільської ради Жмеринського району. Такий собі пілотний проект iз децентралізації влади в Україні.
Тодішній голова вінницької ОДА Анатолій Олійник урочисто наголосив: Вінниччина на базі Северинівської територіальної громади починає перші конкретні кроки в реалізації децентралізації і добровільного об’єднання громад. «Я прихильник того, щоб надавати територіям можливості, особливо фінансові, ресурсні й повноважні для самостійного вирішення проблемних питань. Але категорично проти того, аби міняти кордони територій без відома громад. Світовий досвід вказує на те, що добровільне їх об’єднання — шлях, котрий потрібно пройти і нам» — стверджує Анатолій Олійник.
Обіцяти — не означає одружитись
Однак громади, «підтягнуті» в експеримент, поки що дуже хвилюються, аби цей шлях не став для них черговою дорогою в нікуди. Тому чи можна буде найближчим часом стверджувати, що плани з децентралізації нарешті почали реалізовуватися, — питання складне і неоднозначне. Наприклад, голова Северинівської сільської ради Олександр Христюк вважає, що підписання меморандумів iще не означає фактичного об’єднання громад. Адже передусім потрібна добра воля громадян. І коли це станеться — вирішувати самим громадам, тому про якісь строки реалізації говорити зарано. Втім, він переконаний у перевагах добровільного об’єднання громад, вважаючи, що в результаті громади лише виграють. Адже отримають можливість спільно вирішувати проблемні питання, разом реалізовувати проекти. «Користь від такого об’єднання більшою мірою пов’язана зі створенням виробничих кооперативів, централізованого вирішення актуальних для всіх проблем, втіленням спільних ідей оптимальними ресурсами. В першу чергу це стосується розумної експлуатації об’єктів, які сьогодні не потрібні державі і які вона передає новоствореним громадам. Це, зокрема, лісовий і водний фонди, інші об’єкти суспільного використання», — зауважив Олександр Христюк .
Важко сказати, чи дійсно згадані сільським головою об’єкти передадуть в управління новостворених громад. Тим часом достеменно відомо, що фінансової підтримки новооб’єднані громади від держави точно не отримають. Адже закон, у рамках дії якого відбуватиметься об’єднання, не передбачає державних дотацій.
Децентралізація після централізації?
Якщо до справи підходити зважено й без зайвої ейфорії, то пілотний проект має на меті оцінити в межах невеликої території сам експеримент. Чи дійсно це шлях до поліпшення становища сільських громад, чи дійсно задумані нововведення гарно спрацьовують, чи надії не виправдаються. Так, формально децентралізація — це можливість надання вирішення місцевих проблем органам місцевої влади. Бо хто ж, крім неї, знає їх краще? Бери і господарюй. Однак, як зауважує голова Вінницької райради Сергій Сітарський, доки почнеться децентралізація, органи місцевого самоврядування вже не матимуть чим розпоряджатись:
«На базі чого господарювати, якщо в нас не буде майна? — риторично запитує Сергій Миколайович. От, візьмімо державний акт на право власності районної лікарні. Приміщення належить вінницькій районній територіальній громаді. І тут закон (Вінниччина в пілотному проекті реформи медицини. — Авт.) примушує передати цей цілісний комплекс іншому власнику — обласній раді. Наші депутати вирішили не віддавати приміщення, а перепідпорядкувати лише саму установу. Обласні ж чиновники невпинно вимагають передавати ще й майновий комплекс на баланс області. Але це — спільна власність територіальних громад району! Ми тепер, після тривалих важких перемовин, вирішили не те що комплекс не віддавати, а будемо й установу повертати назад. Он Ладижин (місто енергетиків, Тростянецький район) відмовилось від участі в медичній реформі, й міська влада сама фінансує свою медицину. І нікому від цього не гірше. Те саме відбулось і по землі. Ще у 2013 році районні адміністрації розпоряджались землями за межами населеного пункту. Так, проблеми, скарги і т.д., але це був рівень району! З минулого року всім почало займатись обласне управління держадміністрації. Тобто поки що для районів і сіл відбувається централізація... Візьмемо видатки. Раніше за сільською радою були три статті видатків: на дошкільну освіту, культуру, власне утримання. Що маємо в бюджетному кодексі на 2015 рік? Сільським радам залишили кошти лише на власне утримання. Дитсадки та культуру фінансує районна влада. Що це? Централізація влади. І таких прикладів безліч на кожному кроці. Говоримо одне, а робимо протилежне. У нас до цього люди вже звикли».
Можна шукати якісь логічні пояснення таким парадоксам. Припустимо, що для того, аби стрибнути, ми хочемо розбігтись. Можливо, це розбіг такий, тому й здаємо трохи назад. Але, зазвичай, як показує практика, доки розганяємось, то на стрибок уже й сил не вистачає.
