«Я розумів: сьогодні — Грузія, завтра — Україна»

23 лютого третій Президент України Віктор Ющенко відзначив свій 61-й день народження. Вітаємо свого лідера і бажаємо йому здоров’я, витримки, натхнення, тепла близьких йому людей та злагоди!

Ми переконані, що велике бачиться на відстані. А Україна та українці ще оцінять роль Віктора Ющенка в історії нашої держави. Я ж упевнена: він був би чудовим Президентом європейської, сучасної, демократичної держави, в якій немає корупції, інтриг, криміналітету, підступності, зради та шантажу. Але ми, значна частина суспільства, не були готові до його приходу, до європейських цінностей та демократії.

Батько гривні й української демократії

Мудрі люди кажуть: один у полі не воїн. Ми підтримали, зробили Помаранчевий майдан, привели Ющенка до влади й роз’їхались по домівках. А далі, як у казці, стали чекати, що одна людина, та ще й з наслідками серйозного отруєння, за помахом чарівної палички зробить нам європейське життя! Це було дуже наївно.

Можливо, зараз, у стані війни України й Росії, до багатьох людей прийде прозріння: хто такі «сусіди» Путін та Медведєв та хто такі наші Кучма, Ахметов, Медведчук, Пінчук... Які державні мужі Янукович, Азаров, Пшонка... А скільки виявилось інтриганів серед демократичних, проукраїнських сил!

Свого часу мені пощастило після установчого з’їзду «Братства бджолярів Віктора Ющенка» разом з іншими запрошеними делегатами побувати на обійсті та пасіці Віктора Андрійовича, що в Нових Безрадичах. І ось нещодавно на річницю Майдану гідності я прийняла для себе непросте рішення поїхати в резиденцію «Межигір’я». Скажу чесно: мені огидно було їхати туди, але все ж хотілося побачити, куди пішли мільярди бюджетних коштів. Водночас мені було з чим порівнювати. На обійсті Віктора Ющенка відчувалась українська ідея, культура, духовність і душевність, енергетика сім’ї, гостинність і скромність. Після відвідин «Межигір’я» Віктора Януковича мені стало зрозуміло, що країною керувала людина несповна розуму, хвора й неадекватна.

Але, відверто кажучи, ми, українці, електорат, самі породили цього монстра. Адже для багатьох громадян нашої країни бути бджолярем, цінителем культури — ганьба, а бути тричі судимим — нормально.

Незважаючи на всю критику, вважаю, що на посаді Президента України Ющенку багато чого вдалося зробити. Віктор Андрійович є не тільки батьком української гривні, а й батьком української демократії, можливо, від цього він сам більше за всіх і постраждав.

Шлях до Голгофи

Відтак хотілося б нагадати, що, перш ніж стати Президентом, Віктор Андрійович пройшов довгий і нелегкий шлях в українській політиці.

1994. Очолив Національний банк України.

1994 рік. Запровадив одну з найкращих у Європі систем електронних платежів і електронної міжбанківської пошти, що дозволило блокувати різні прояви шахрайства та лихварства, а також створити прозорий і стабільний простір дій для наведення ладу у фінансах держави, підприємств, громадян.

1995 рік. За ініціативою Віктора Ющенка створено Фонд з відродження Михайлівського Золотоверхого собору та Успенського собору Києво-Печерської лаври.

1996 рік. Запроваджено гривню. З нею Україна отримала:

* стабільну національну валюту;

* виважену грошову–кредитну та валютну політику;

* ефективну й надійну платіжну систему.

1997 рік. За рейтингами впливових Financial Times та журналу Global Finance Віктор Ющенко — «один із найкращих банкірів світу».

1999 рік. Віктор Ющенко — Прем’єр–міністр України.

2000 рік. Кабмін Ющенка скасував 259 постанов попередніх урядів, за якими бюджетні кошти через систему податкових пільг отримували підприємства, прихильно налаштовані до влади. Уряд проголошує нову аграрну політику. Найсуттєвіше в ній — це повна лібералізація цін, бюджетна підтримка та банківське кредитування. Три кроки уряду — заборона бартеру, скасування податкових пільг, формування реального бюджету. Завдяки цьому вдалося уникнути банкрутства держави через бездумно накопичений попередніми урядами борг. Скасовано спеціальні схеми з розрахунків за енергоносії, які по-шахрайськи витягували з бюджету величезні суми коштів. Державні закупівлі переводять на тендерну основу — тим самим у кілька разів скорочується простір для розвитку корупції та хабарництва.

У ті часи навіть офіційна парламентська газета «Голос України» виходила із похмурими передбаченнями на своїх шпальтах: «Віктор Ющенко, по суті, обрав для себе, для свого майбуття Голгофу. Однак невідомо, чи зможе він після того, як його розіпнуть на хресті за все, що відбувається в економіці, воскреснути як публічний політик».

Місія і рейтинг

У січні 2002 року був сформований виборчий блок «Наша Україна», котрий очолив Віктор Ющенко. До блоку ввійшли 10 партій. На парламентських виборах у березні 2002 року в багатомандатному окрузі блок отримав 24,7% голосів виборців. Після цього Віктор Ющенко — лідер опозиції, голова найчисленнішої парламентської фракції «Наша Україна», до складу якої увійшло 99 народних депутатів.
Сам Віктор Ющенко так говорив тоді про свої прагнення і завдання: «Варто розділяти політиків на типи. Перший — завжди перед телекамерами, через демагогію і популізм, брехню й інтриги грає на результат найближчих виборів, але зусиль і сил на справжні зміни, на потрібні суспільству реформи у політиків цього типу не вистачає. Інші монотонно рік за роком працюють над реалізацією стратегічних завдань, на українську національну справу й одночасно стверджуючи, що етичне вище естетичного. Не все можна міряти рейтингом. Не завжди рейтинг і місія добре сполучаються між собою. Нехай Господь пробачить, у жодний спосіб не поширюю цей приклад на свою особисту історію, але це можна легко порівняти з іншою історією. Хотів би запитати: який був «рейтинг» у Христа, коли він вступав до Єрусалима і народ зустрічав його пальмовим гіллям? А який «рейтинг» був, коли народ обрав Варраву? Який рейтинг був, коли він ішов хресною дорогою? Місія погано сполучається з рейтингом».

«Україна може бути втягнута у міжнародний конфлікт»

Події 2008 року в Грузії стали ще одним тестом, з яким український політикум не впорався. «Те, що відбувалося в Грузії, було українським питанням, — вважає Віктор Ющенко. — Це було питання нашого існування, питання нашої безпеки. Я розумів: сьогодні — Грузія, завтра — Україна. Існує маса сценаріїв, як зіграти, наприклад, на кримському питанні, вчинити серію провокацій, дестабілізувати ситуацію в Криму — і далі відбувається серія подій, яка закінчувалася б тим, що в Києві спускається український національний прапор.

Я переконаний, що існує цілий перелік питань, які українська сторона у випадку військового конфлікту повинна мати заготовленими. Ще в 2008 році, коли Росія напала на Грузію, український парламент мав визнати її агресором. Але корпоративні розрахунки виявилися сильнішими, ніж національні.

Іще одним важливим моментом для України було те, що в цих подіях брали участь війська, які дислокувалися на території України: частина кораблів Чорноморського флоту Російської Федерації брала участь у блокуванні морської акваторії Грузії. На базі ЧФ РФ розташовувалося на той момент більше 30 військових кораблів, близько 80 літаків, гелікоптерів, тобто йшлося про досить потужне угруповання. Ця ситуація показала, як легко, без жодної своєї згоди і бажання Україна може бути втягнута у міжнародний конфлікт. Тоді я направив офіційними каналами президенту Росії Дмитру Медведєву пропозицію розпочати переговори щодо угоди, яка врегулювала б наші відносини у виконанні військових дій, подібних до тих, свідками яких ми стали на початку серпня 2008 року. Нам було важливо захистити в цьому випадку національні інтереси України. Але на цьому полі Президент знову опинився наодинці, без консолідованої підтримки уряду і парламенту України.

Грузія втратила 20% своєї території. Якби на події серпня 2008 року світ зреагував у жорсткіших оцінках, переконаний, у нас не було б через чотири місяці навіть «газової» війни»...

* * *

Насамкінець хочу додати, що Запорізький обласний осередок ВО «За Україну! За Ющенка!» — єдиний обласний осередок, котрий не закрився і не розпустився. Наші цінності не змінились. Це любов до України та повага й відданість нашому лідеру — Віктору Ющенку.

До складу нашого обласного осередку з 2004 року входило багато вчителів, фермерів, підприємців, студентів, бджолярів, юристів. За кілька років співпраці, випробувань, трьох турів президентських виборів, отруєння Віктора Ющенка ми настільки згуртувались та зблизились, що і на цей час збираємось, ухвалюємо рішення та активно реагуємо на актуальні проблеми та виклики сучасної України. На Революції гідності в Києві у 2013—2014 роках побувало близько двох тисяч членів об’єднання, брали участь також у міських та обласному майданах. Є з нашого осередку загиблий Герой Небесної сотні із Запоріжжя, підприємець Сергій Сененко, та восьмеро кіборгів, які вижили в Донецькому аеропорту. Більшість активістів зараз працює волонтерами. Нас підтримує духовенство УПЦ Київського патріархату та греко–католики. Здаємо кров для солдатів із пораненнями та контузіями у станціях переливання крові. Возимо їжу та теплий одяг бійцям АТО під Мелітополь в авіамістечко. Допомагаємо продуктами й необхідними речами мобілізованим солдатам у селі Салькове Херсонської області, котрі охороняють наш спокій за декілька кілометрів від Чонгару.

Тетяна ГАЦЕНКО, голова Запорізького обласного осередку всеукраїнського об’єднання «За Україну! За Ющенка!»