Візит Ангели Меркель до Будапешта два тижні тому не допоміг змінити позицію угорської влади. Як зазначає «Німецька хвиля», в розпал української кризи прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан підтримує Кремль і в такий спосіб послаблює Євросоюз. Орбан, вочевидь, не дуже переймається ліберальними цінностями європейської демократії і непохитно дотримується своєї лінії.
Приймати російського президента Путіна в нинішньому геополітичному контексті — дуже дискусійний крок. А пропонувати Володимирові Путіну трибуну, щоб закликати українську армію до капітуляції на сході України, — більш ніж цинічно. Апофеозом візиту ВВП до Будапешта стало покладання квітів до монумента радянським воїнам, загиблим при жорстокому придушенні повстання проти СРСР в Угорщині 1956 року. І хоча Орбан є сильним політичним гравцем, зрештою терпіння Брюсселя може урватися. А угорському народу терпець уривається вже зараз, і якщо кілька років тому рейтинг правого прем’єра демонстрував вражаючі показники, то тепер проти нього збираються багатотисячні демонстрації.
Як зазначають аналітики, каяття від Орбана ніхто не вимагає, але в ЄС принаймні очікують, що він припинить бути рупором російської пропаганди. Та марно. «Дисонанс стосовно співпраці з Росією у Європейському Союзі є дуже глибоким і має стратегічний характер», — заявив очільник угорського уряду наступного дня після візиту Путіна. І додав, що «з іншого боку» лінії поділу — голова Європейської ради Дональд Туск. Орбан також заявив у розмові з журналістами, що ЄС поділений у справі відносин із Росією. «Угорщина, як і Чехія, Словаччина та Австрія, вважають співпрацю з Москвою вкрай необхідною. На нашу думку, без співпраці з Росією ми не досягнемо наших цілей», — наголосив прем’єр.
І вчора, перебуваючи з візитом у Польщі, був змушений «давати пояснення» щодо своєї критики на адресу Туска, який до обрання президентом ЄС очолював уряд цієї країни. Угорський прем’єр відвідував Варшаву на запрошення польської колеги Еви Копач для участі в дебатах, які були організовані Державною господарчою палатою Польщі. Йшлося головним чином про двосторонню співпрацю, але також про політику Росії відносно країн Східного партнерства, передусім України.