«Гвардія» відваги

Поза екраном завжди лишаються сценаристи фільмів. Утім саме вони закладають основу того, чим глядачі захоплюються чи над чим проливають сльози або сміються. Микола Рибалка є автором або співавтором сценаріїв понад десятка фільмів: мелодрам, драм, комедій. Найвідоміший з них — «Хайтарма», про сталінську депортацію кримських татар у 1944-му, яка відбувалася на очах у льотчика, двічі Героя Радянського Союзу Аметхан Султана, що приїхав у короткотермінову відпустку в Алупку. Зараз сценарист очікує на прем’єру міні-серіалу «Гвардія» — про добровольців, які після кривавих подій на Майдані відгукнулися на заклик записатися до лав Національної гвардії України.

Продуктивніше писати під актора, якого знаєш

— Пане Миколо, хто ініціював створення міні-серіалу, який спочатку називали «Нацгвардія», а потім просто «Гвардія»?

— Ідея створення фільму про добровольців, які першими прийшли в оновлену Нацгвардію просто не могла не народитися. Коли наша творча група зібралася, ми зрозуміли, що не можна оминути того, як усе почалося — тобто Майдану. А начало-начал — люди, народ, який відстоював свою гідність. Без найменшої перерви відбулися Революція гідності, анексія Криму, так і не видно кінця воєнним діям на сході. Головними у всіх цих подіях є люди з великої букви, які відстоюють честь своєї країни. І ми про них розповідатимемо у «Гвардії».

Стрімкий розвиток подій в Україні не залишає можливості бути сірим. Треба вибирати: ти або чорний, або білий. І це треба пережити. Щоб зрозуміти, який напрямок обрати і куди іти далі. Наш фільм про це.

— У «Гвардії» у ролях Ахтем Сеітаблаєв і Олексій Горбунов — актори, які вже грали у фільмах, знятих за вашими сценаріями. Ви для них ролі спеціально писали?

— Мені, сценаристові, відомо, як Ахтем говорить, мені знайомі його міміка, реакції з «Хайтарми», — тому мені простіше виписувати у «Гвардії» образ кримчанина Татарина, який він гратиме. Так само з Льошею Горбуновим. Вони обидва — прекрасні актори. Я знаю, де їм вписати дослівну репліку, а де — лише каркас. Льоша, якого знаю вже років двадцять, — прекрасний імпровізатор. Познайомився з ним, до речі, у програмі «Нічний будильник» — виходила така на одному з каналів.

Продуктивніше писати під актора, якого ти добре знаєш, більше того — якого ти любиш, якому симпатизуєш. Взагалі, будь-що, зроблене з любов’ю, — красивіше і цінніше. Так само і з героями сценаріїв. Якщо ти любиш свого героя та ще й імпонуєш виконавцю цієї ролі, то образ має вийти справжнім, життєвим.

— «Гвардію» дуже швидко знімають.Чи залучають вас до зміни епізодів після того, коли ви вже здали сценарій ?

— Змін дуже багато. Бо більшість епізодів знімалася на натурі: а це погода, освітлення. Наприклад: доброволець під час тренувань летить у калюжу — так написано у сценарії. А коли відбуваються зйомки — температура така, що вся вода замерзла. Або така деталь: прописали появу в кадрі машини, а приїхав мотоцикл — це вже зміна.

Ми постійно на зв’язку з режисером. Люблю фанатів своєї справи. Олексій Шапарєв не байдужий, ніколи не працює на 70 чи 90 процентів, завжди на всі сто викладається.

— «Гвардію» знімає «2+2» спільно з компанією «Президент фільм Україна». Зрозуміло, що аудиторія будь-якого малого каналу менша, ніж у рейтингових так званих великих. Це вас не насторожує?

— Я фаталіст. Думаю, фільм знайде свого глядача. Або глядачі обов’язково знайдуть нашу «Гвардію». На цьому етапі важливо, щоб фільм вийшов якісним. А народжене дитя ніжками піде, знайде дорогу і на великий канал.

«Коли торкаєшся болю інших, не можна дозволяти найменшої неправди»

— Як правило, вам замовляють написання сценарію чи ви пропонуєте тему?

— Буває по-різному. Скажімо, фільм із Богданом Сільвестровичем Ступкою у головній ролі «Куплю друга». Зняти фільм про чоловіка, який довго працював на золотих копальнях у Сибіру, забезпечуючи сім’ю матеріально, а повернувшись, побачив, що рідним потрібні, за великим рахунком, лише його гроші — цю ідею я приніс продюсерам і режисерам. «Чемпіони з підворіття» — про колишнього знаменитого футболіста, який збирає для міжнародних змагань команду бомжів — це ідея режисера й актора Ахтема Сеітаблаєва. Він також запропонував написати сценарій «Хайтарми» — це трагедія і біль його народу. Інколи трапляється, зустрічаєшся з режисером щодо одного проекту, а під час розмови відволікаєшся на зовсім іншу тему, яка потім перетворюється на сценарій. Взагалі, робота сценариста цікава тим, що він бере порожнечу, знаходить у просторі думки, формує образи — і тільки потім поступово народжується твір. Так відбувається майже в усіх: коли герої поступово оживають, починають жити власним життям, і сценаристи вже тільки спостерігають за цим й описують характери і дії віртуальних героїв.

— Як зав’язалася співпраця з Ахтемом Сеітаблаєвим?

— Це як у звичайному житті — випадково знайти собі друга. Ми жили в одному місті, але не перетиналися. Потім випадково, маючи спільних знайомих, поспілкувалися п’ять хвилин — і зрозуміли, що мислимо близькими поняттями, у нас однакове ментальне сприйняття дійсності. Нам легко разом творити.

— Наскільки складно було працювати вам над сценарієм «Хайтарми»?

— Працювати над фільмом про депортацію кримських татар було надзвичайно складно, бо багато свідків тих трагічних подій ще живі, дякувати Богові. Коли торкаєшся болю інших, не можна дозволяти найменшої неправди. Бо люди, які пережили всі ті жахіття,— вони, як камертон, відчувають найменшу фальш. А робота над сценарієм — це зустрічі з цими людьми, їхні спогади, критично болючі. Творчий імпульс треба було поєднувати з надзвичайно драматичним.

— Після того, як здаєте свою написану роботу, часто долучаєтеся до змін сценарію у процесі зйомок фільмів? Чи то вже справи режисерів?

— За необхідності кожен сценарист, що поважає себе, мобільно підключається до процесів змін, спричинених, наприклад, погодними умовами. Якщо у зимові знімальні дні світить сонце, а прописували 20-градусний мороз — міняються сцени, поведінка героїв. Кіно — справа командна. Якщо діяти за правилом «я забив гол і пішов з поля» — це не правильно. Найбільше хвилюєшся, коли запрошують на прем’єру фільму, знятого за твоїм сценарієм; думаєш: що я побачу на екрані.

— Ваш сценарій «Хайтарми» і фільм надто різняться між собою?

— Переглядаючи «Хайтарму», я побачив ще масштабніше відтворення написаної історії. Бо на сценарій Ахтем нашарував свої почуття і бачення теми. На тлі прекрасної кримської природи ще контрастнішою стала трагедія цілого народу. У фільмі прекрасна операторська робота.

— Раніше вашим співавтором часто був Володимир Жовнорук. Як пишеться двом авторам? Чи був розподіл на першу і другу скрипку?

— Із Володею ми прекрасно працювали, допоки він не переїхав у спокійніше для життя, ніж Київ, містечко. Залишаємося друзями. Завжди у нас був дует. Єдине, скеровуючий вектор був у того, кому належала ідея того чи іншого фільму. Володина, наприклад, мелодрама «Осінній вальс». До речі, чия ідея — той більше й пише, як правило, бо це його задум. А партнер нерідко виступає критиком і робить слушні підказки. Бо якщо ти виносив матеріал, можеш не помітити чогось зайвого чи випадкового.