Починаючи з Богдана Хмельницького, всі договори керівників України з Московією, а потім і з Росією були не вигідні для України, бо вона виступала в ролі слабака, прохача. Тільки гетьман Виговський довів, що українці свої проблеми з Московією можуть вирішувати й іншим способом, розгромивши її війська під Конотопом. Історією закарбовано, що вічним ворогом України є Московія, але керманичі нашої країни ніколи не аналізують уроків історії або не знають її, або їм байдуже, а розплачуються життям за це українці.
Зараз можна почути, що ніхто не чекав, що Росія почне війну з Україною, тому й не було відповідної воєнної доктрини держави. Насправді бiльшiсть президентiв України нічого не хотіли робити для зміцнення держави, її збройних сил, а навпаки — знищували, тому що тільки за паспортом вони — українці, а в душі — малороси.
Президент Кравчук нещодавно сказав, що ще Єльцин йому говорив, що Україну Росія не відпустить. Про це Кучмі Росія нагадала Тузлою, а Ющенку — Грузією, мовляв, начувайтеся. Янукович узагалі не вважав, що чимось зобов’язаний Україні, а за мету мав власне збагачення. Зате Путін ніколи не приховував свої наміри щодо України, завжди окреслював свої геополітичні інтереси, в яких Україна була на першому місці.
Ніхто не думав, що студентський виступ у листопаді 2013 р. приведе до Революції гідності, яка повалить режим Януковича. Як так сталося, що неозброєні, але патріотично налаштовані українці підуть у наступ, ризикуючи своїм життям, проти озброєного «Беркута» і загонів міліції? У ті дні, рік тому, ніхто в перемогу Майдану не вірив, у тому числі і його лідери, які вмовляли протестувальників не наступати на «Беркут» і загони міліції, але в українців заграла кров предків-козаків, бандерівців, які не шкодували життя для перемоги над ворогом. І перемогли.
Сьогодні практика т. зв. перемир’я, дипломатичні зустрічі дають позитивні результати. Але Росія мирним шляхом ніколи не віддасть окуповані наші території. Ніяких договорів з Україною, в тому числі й міжнародних, Путін не визнає, ніякі санкції на нього не подіють. Він розуміє тільки силу. Не чекаймо й розпаду Росії — росіяни звикли до життя в злиднях і диктату царя (чи то президента).
Отже, необхідно створити і озброїти півмільйонну армію і силою відновити контроль над нашими кордонами між Росією та Луганською і Донецькою областями. Це — наша земля, і ми повинні застосувати всі методи для її звільнення. На російські землі ми не зазіхаємо. Перемога буде за нами, бо за нами правда, світ і Бог. Як і на Майдані, треба вірити і діяти.
І. ШІМАНЧУК
Рівне