Моєму племіннику Юрію Пасхаліну — Герою Небесної сотні, учасникам Майдану і воїнам АТО присвячую
Я з тих, хто з війни не діждалися тата.
Листи фронтові ми роками читали.
Що буде мир вічним, всі вірили свято —
Батьки подолали фашистську навалу.
І висохли сльози у мами моєї,
Бо внуки зростали у мирний вже час.
Мечі бойові віддали до музеїв.
Зарані!!! Вороння розплодилося в нас.
Ті руки гребли, мов орда, мов фашисти,
Всі скарби народу під себе завзято.
Табачнику й мову хотілось змінити
На мову Азарова й «старшого брата».
Ще й беркути хижі, орли двоголові
На землю мою знов злетілись. Ой, тату!
І славу козацьку, й Тарасову мову,
І волю, і долю хотіли забрати.
Та сила народу всі орди змітала,
Історія наша писалась віки.
І хай пам’ятають ворожі навали,
Що з діда і прадіда ми — козаки.
Як тільки тривога у рідному краї,
Ми чуєм: козацький гуде барабан.
Усіх на нараду той звук закликає:
Хутчіш, козаки! На майдан! На майдан!
І тисячне слово лунає завзято:
— Ганьба глитаям! Януковича геть!
Та звіроподібний той «Беркут» проклятий
Несе вже хлоп’яті беззбройному смерть.
То, бач, ще війна не скінчилася, тату!
Ще, мабуть, жорстокіша стала встократ.
І як пояснити полеглим хлоп’ятам,
Чи «Беркут» стріляє, чи «старший» той «брат».
Згорьована ненько моя, Україно!
Героїв твоїх не забуде ніхто.
А Сотня Небесна до Бога полине.
Майдан переміг — переможе й АТО.