«Нині в Черкасах красти з бюджету стали кілограмами!» — з таким резонансним обвинуваченням виступив депутат Черкаської міськради Олег Ліходькін. Як приклад він навів договори, укладені департаментом житлово-комунального господарства міськвиконкому, у яких розцінки нерідко завищені у сто разів, а обсяги роботи — у 500. «23 січня 2015 року міськвиконком укладає договір на очищення колодязів зливової каналізації з підприємством «Черкаси-Дорстрой», директором якого є пан Оніщенко, за часів керівництва якого комунальним підприємством «ЧЕЛУАШ» сума витрат міста на утримання зливової каналізації становила 1 млн. 250 тис. грн., а після прозорих торгів, які виграло ЧСУ-525, впала до 300 тисяч», — зазначив депутат.
За його словами, цьогоріч «Черкаси-Дорстрой» знову було обрано без тендера. І це при тому, що розцінки на його роботи перевищують розцінки минулорічного переможця торгів у сто разів: якщо торік вартість очищення колодязя становила 25 грн., у цьому вона «виросла» до 2500 грн. «З колодязя діаметром один метр при очищенні виймається в середньому 500 кг мулу. Чиститься він, коли вже забруднений на метр-півтора, в інших випадках очищається сам напором стічної води під час дощу», — пояснює депутат.
Ліходькін каже, що раніше виставлення місту реальних обсягів виконаних робіт дозволило у чотири рази зменшити навантаження на міський бюджет. Торік, наприклад, сумарні витрати міста на прочистку колодязів зливової каналізації протягом дванадцяти місяців становили всього 150 грн. А у цьому ж році на вказані роботи планується витратити аж 75 тисяч гривень, тобто у 500 разів більше. «Порівняння розцінок стає ще більш разючим, коли звернути увагу, що переможець торгів повинен виконувати роботи цілодобово, за першим зверненням, натомість безтендерний договір цього не передбачає», — обурюється депутат.
Він запропонував комісії, яка опікується питаннями житлово-комунального господарства, провести ретельну перевірку наведених фактів «дерибану» міської скарбниці, а результати оприлюднити на наступній сесії Черкаської міської ради. Можливо, їх чекатимуть ще й інші, більш разючі «відкриття»?
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
