«Якби Майдан не переміг, ці люди досі були б за ґратами»

Того дня не змовкне слава...

26 січня минулого року ввійшло в історію Дніпропетровщини як дата подвійно сумна. Саме цього дня минулого року збiглися дві події, що запам’ятовуються щонайменше на десятиліття.

Удень у селі Березнуватівка Солонянського району кілька тисяч людей прощалися з першою жертвою Євромайдану Сергієм Нігояном. А вже під вечір розгорілися драматичні події під стінами обласних держадміністрації та ради, що розташовані одна навпроти одної. На мирних громадян накинулися «тітушки», озброєні палицями, битками і навіть травматичними пістолетами, ще чимось, і почали гамселити всіх підряд. Причому молодики були екіпіровані просто в стінах облдержадміністрації.

Та це був ще тільки початок... Уже ввечері міліціянти почали виловлювати в центральній частині Дніпропетровська всіх, хто потрапляв під руку, та відправляли їх до Бабушкінського районного суду. Там судді Микола Бібік та Микола Решетник уже після того, як стрілка годинника перевалила за північ, розглядали клопотання про взяття під варту зовсім випадкових людей.

Звинувачення ж висували найабсурдніші і найбезглуздіші. Лідеру дніпропетровської міської «Свободи» Кирилу Дороленку, який відзначався активністю на місцевих євромайданівських мітингах, наприклад, приписали підготовку теракту на Запорізькій атомній електростанції. Молодий чоловік провів за ґратами у слідчому ізоляторі цілий місяць. І хтозна, чим би все закінчилося, якби маятник подій в Україні не хитнувся в інший бік, а екс-Президент Янукович зі своїм почтом не втік ганебно з країни.

В іншому випадку затримали багатодітного батька, який навіть на акції протесту не був присутнім.

Від співробітників міліції та людей у цивільному тоді постраждало й чимало працівників засобів масової інформації: журналіст 34-го телеканалу Наталя Свєтлова (побита дерев’яними палицями), оператори Сергій Кочет (поранення у спину з травматичної зброї) і Данило Петерімов (травма руки), відеооператор телеканалу ICTV Денис Синьогін (травма голови, пошкоджено камеру), кореспондент газети «Вести» Ярослав Маркін (розбито ноутбук та викрадено модем), власний кореспондент газети «Урядовий кур’єр» та радіо «Ера» Наталя Біловицька (невідомі вилучили фотоапарат і флешку, пошкоджені особисті речі), оператор 11-го телеканалу Сергій Гончар (вщент розбито відеокамеру).

Легалізація «тітушок»

Уже потім влада заднім числом стала намагатися виправдати присутність агресивних «тітушок» у стінах облдержадміністрації. 28 січня на світ Божий з’явилося розпорядження виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про створення громадського формування з... охорони громадського порядку. В обласному центрі це розцінили як легалізацію «тітушок». Адже після подій 26 січня в iнтернеті з’явилися фото начальника відділу громадської безпеки дніпропетровської міської міліції Сергія Хуторного на тлі молодиків у масках і з битками. При цьому міліціянт став заявляти, що про те, хто ці люди, нічого... не знає. «Тітушки» назвали свій «рух» «Народною дружиною», із заявою про реєстрацію якого вони звернулися, як потім з’ясується, ще 8 січня того ж 2014-го.

«Це представники громадських організацій області, які самоорганізувалися, створили народні дружини, всі ці організації офіційно зареєстровані — все абсолютно законно», — клявся-божився у своєму запальному виступі на сесії обласної ради тодішній голова Дніпропетровської облдержадміністрації Дмитро Колесников (нині — нардеп від «Опозиційного блоку»), закликаючи протистояти «екстремізму». При цьому високопоставлений чиновник посилався на «шквал дзвінків» від людей, які немовби пропонували свою допомогу для того, щоб «захистити свій дім і свою область і стабілізувати ситуацію».

А вже 1 лютого того ж 2014-го у Харкові зібрався екстрений зліт керівників первинних партійних організацій Партії регіонів, що прийняв рішення про створення Всеукраїнської громадської спілки «Український фронт», покликаної, за словами тодішнього голови Харківської облдержадміністрації Михайла Добкіна, «зачищати й очищати українську землю від тих, хто прийшов сюди з окупаційними планами».

«Місто потрібно було залякати. Влада показувала силу, мовляв, ми можемо затримати кожного і навісити на нього що завгодно, потім не відкрутитеся. І якби події розвивалися не на користь Майдану, висока ймовірність того, що ці люди досі були б за ґратами, тому що стаття там була дуже серйозна», — вважає юрист iз правозахисної групи «Січ» Оксана Томчук, одна з тих правників, хто весь минулий рік відстоював у судах права потерпілих від тієї розправи. Усі одностайно заявили в судах про суму заподіяної їм матеріальної та моральної шкоди — 50 тисяч гривень. Судова тяганина з відшкодування триває досі.

«Перша ластівка» — 50 тисяч гривень

Проте все ж доволі символічна подія сталася 27 січня 2015 року, через рік після зухвалого нападу «тітушок» на мирних громадян. Апеляційний суд Дніпропетровської області своїм рішенням змінив «некоректне формулювання» Бабушкінського районного суду і все ж постановив виплатити майданівцю Олександру Березі 50 тисяч гривень моральної шкоди. Тобто є «перша ластівка».

І варто сподіватися, що таке судове рішення стане початком низки таких же інших. Принаймні на сьогодні той же Бабушкінський районний суд уже ухвалив рішення про відшкодування таких же 50 тисяч гривень ще 14 дніпропетровцям. Прикро тільки, що ці виплати мають здійснюватися з Державного бюджету, а не з кишень тих, хто безпосередньо причетний до цинічного розгону дніпропетровського Євромайдану і залякування та переслідування активістів.

Спершу правозахисна громадськість Дніпропетровщини стала покладати великі надії на новопризначеного прокурора області Романа Федика, який у першій своїй «тронній» промові позиціонував себе як людину, що навіть стояла на Євромайдані. Але потім вражаюче швидко настало глибоке розчарування.

«Хочу передати великий привіт Роману Федику, — заявила Оксана Томчук під час спілкування з журналістами з нагоди сумної річниці. — Коли ми прийшли до нього, з розмови і поведінки було ясно, що діла не буде, людина абсолютно не налаштована на співпрацю. І дійсно, за рік діячі прокуратури затримали трьох «тітушок», оштрафували й відпустили. З подивом днями дізналася, що по Євгену (голові Дніпропетровської обласної ради. — Авт.) було закрито кримінальне провадження. Взагалі нас у першу чергу цікавить покарання не виконавців, а основних ініціаторів тих подій, деякі з котрих сьогодні у Верховній Раді, деякі так і займають свої місця. Корінь зла — Вілкул, Колесніков (колишні голови Дніпропетровської облдержадміністрації, а нині — народні депутати України з так званого «Опозиційного блоку». — Авт.) і Удод, які не є виконавцями».

І лише після того, як Роман Федик насамперед під натиском правозахисної громадськості розпрощався з посадою прокурора Дніпропетровської області, почали проявлятися хоча б якісь зміни на краще. Це й вищезгадані відсуджені перші 50 тисяч гривень, і навіть перший затриманий «тітушка» — 39-річний житель Дніпродзержинська. Останньому інкримінують заподіяння тілесних ушкоджень оператору 34-го дніпропетровського телеканала, якому вистрелили у спину з незареєстрованого газового пістолета інозеого виробництва, переробленого під стрільбу патронами травматичної дії. А коли автор цих рядків днями завітав до слідчого відділу Дніпропетровського міського відділу міліції, то мені чемно дали знати, що практично всі нишпорки нині кинуті на розслідування подій 26 січня 2014 року.

А судді що?

Ці хай і незначні зрушення дніпропетровські правозахисники значною мірою пов’язують iз приходом нового прокурора Дніпропетровської області Валерія Романова, призначеного на свою нинішню посаду тільки у грудні минулого року. Йому, як і свого часу Роману Федику, нині видали кредит довіри, що так само може швидко вичерпатися.

А що із суддями Бібіком і Решетником, котрі пам’ятної торішньої ночі з 26 на 27 січня «засвітилися» в усій своїй «красі»? Вже й на найвищому столичному рівні їм немовби інкриміновано порушення присяги, але обоє дотепер справно виходять на свої робочі місця, за винятком хіба що постійних якихось відпусток і лікарняних.

Також правозахисна група «Січ» iз приводу подій 26 січня минулого року звернулася і до Європейського суду з прав людини, рішень якого, на жаль, доводиться чекати роками.

«Вілкул відповість за систематичне згвалтування Дніпропетровщини, я в цьому впевнена. Кожну особу, що скоїла злочин, наздожене кара рано чи пізно. І ми над цим працюємо», — запевняє Оксана Томчук.