Марк Фейгін: Європа отримала тактичний програш від Росії

Уперше ім’я Марка Фейгіна прозвучало у 1994-му, коли він у віці 22 років став наймолодшим депутатом російської Держдуми. У 2012-му Фейгіна запам’ятали вже як адвоката дівчат із Pussy Riot. Улітку 2014 року до російського правозахисника звернулася українська сторона, яка попросила його надати юридичну підтримку полоненій льотчиці Надії Савченко. Наразі Надія голодує 53-й день і заявляє, що не припинить цього, допоки її не звільнять iз російської в’язниці. «УМ» вдалося отримати ексклюзивне інтерв’ю з Москви і дізнатися у Фейгіна найостанніші новини у справі Надії Савченко.

«Росія віддала би Савченко 20 разів лише для того, щоб iз неї зняли санкції»

— Оскільки навіть вимоги ПАРЄ не змусили Росію звільнити нашу льотчицю, які ще лишаються методи впливу на позицію РФ?

— Є пара аспектів, кожен із яких може так чи інакше привести до звільнення Надії Савченко. Перший — суто процесуальний, він пов’язаний із доказами невинуватості Надії щодо вбивства журналістів Корнелюка та Волошина. Документи, які ми представили слідству, свідчать про те, що на момент убивства журналістів вона вже перебувала в полоні і корегувати вогонь міномета, з якого дали залп, вона не могла. Цей момент є вичерпним iз процесуального погляду для прийняття рішення щодо припинення справи у зв’язку з відсутністю складу злочину. Другий аспект є міжнародно-правовим. Відомо, що минулого тижня прийнято рішення ПАРЄ, делегатом якого вона є, про звільнення її протягом 24 годин. Савченко отримує дипломатичний імунітет, і Росія зобов’язана надати можливість прибути їй на цю сесію.

— Але Росії байдуже до рішення ПАРЄ...

— З правової точки зору ми можемо наполягати на виконанні норми закону по відношенню до Надії Савченко. Російська сторона зобов’язана це зробити, але рішення в Росії приймає не суд, не слідство, а одна особа. І Надія Савченко — конкретний приклад цього. Отже, повинні скластися такі політичні обставини, тиск яких змусив би прийняти рішення про звільнення Савченко. Чи трапиться це завтра, чи через місяць, чи через півроку — я не можу на це питання відповісти.

— В кулуарах ПАРЄ обговорювали варіант відкликання санкцій проти Росії в обмін на свободу Савченко. Як ви можете прокоментувати цю ситуацію?

— Офіційних заяв не було. Це лише чутки. Якби гіпотетично допустити таку версію, то Росія 20 разів віддала би Савченко лише для того, щоб із неї зняли санкції. Але на це б ніхто не пішов, тому що це суперечить міжнародним принципам. Це безглуздя і шантаж.

— Чи не вважаєте ви це своєрідним програшем Європи Росії?

— Узагалі вся ця ситуація зараз виглядає як програш Європи. Росія, яка змінила систему відносин і припинила виконувати свої зобов’язання щодо Будапештського меморандуму, анексія Криму — все це можна вважати програшем Європи. Тому що це похитнуло систему європейської безпеки. Але це свiдчить про тактичний програш Європи, а от що буде завтра — це велике питання. І я б не став битися об заклад, що це кінцева і безповоротна поразка.

«Не може ж батальйон «Донбас» увірватися до Кремля і звільнити Савченко»

— Наскільки зараз відомо, Надія відмовилась від припинення голодування... Часу залишається мало...

— Не може ж батальйон «Донбас» увірватися до Кремля і звільнити Савченко... Я вже казав, що, апелюючи до норм права, як міжнародних, так і російського кримінально-процесуального, треба відстоювати їх на політичному рівні, на рівні глав держав, у «нормандському» форматі абощо. Нашою останньою надією залишається приїзд на цьому тижні матері та сестри Наді, які, я сподіваюся, таки зможуть її відмовити від подальшого голодування. Якщо ж ви запитуєте про мою думку, то я категоричний противник голодування. Я всебічно переконую її припинити цей процес, але я не можу її змусити. Я її переконую тим, що голодування себе вичерпало, бо все, що вона хотіла сказати, вона цим голодуванням сказала, і те, що вона робить зараз, дуже шкодить її здоров’ю.

— Коли ви востаннє бачились iз Надією?

— Оскільки я був на сесії ПАРЄ, я її бачив тиждень тому, до від’їзду, але її щодня бачили мої колеги — адвокати, які допомагають мені у цій справі, — Ілля Новіков і Микола Полозов. За їхніми словами, вона вже схудла на 17 кілограмів. Глюкозу їй вводять за її згодою, це не примусово, як дехто говорив. Але, окрім води, вона більше нічого не вживає.

— Ви написали відкритий лист на сайті «Ехо Москви» президенту РФ Путіну. Розраховуєте на якийсь результат?

— Я знаю, що Путін принципово не читає листи особисто. Зрідка у таких випадках відповідає його прес-секретар Дмитро Пєсков. Я не дуже розраховував на відповідь зі сторони адміністрації президента чи самого Путіна, але я обрав відкриту форму саме для того, щоб іще раз нагадати про невинність Савченко. У цьому листі розставлені всі крапки над «і», у ньому абсолютно зрозуміло, чому я наполягаю на негайному звільненні Савченко. По-перше, оскільки вона не винна, по-друге, тому, що вона голодує, а зараз це дуже небезпечно для її життя. По-третє, якщо цього не зробити, то ми підірвемо правову ситуацію всередині Росії, оскільки беззаконня не може залишитися без наслідків.

— Чи існують інші методи звільнення Надії Савченко, окрім політичних?

— Інші — процесуальні, але ми вже всі їх представили, вони вичерпані. Подані усі клопотання, усі скарги, на які мали б законним чином відреагувати органи слідства та суди. Оскільки це не було вирішено процесуально, немає ніякого рішення, окрім політичного.

— Тобто зараз рішення залежить від однієї людини, від Путіна...

— Безумовно. Лише від нього.

«У Росії цей абсурд уже нікого не лякає»

— Надії Савченко інкримінують убивство журналістів і незаконний перетин кордону. Як ви оцінюєте доказову базу, яку має слідство?

— Щодо першої справи: доказова база дуже слабка. Очевидців присутності Савченко на місці, де померли журналісти, немає. Щодо другої справи, то воно взагалі виглядає абсурдно, тому що Савченко була викрадена та доставлена на територію Російської Федерації з України з мішком на голові. І говорити про те, що вона незаконно перетнула кордон, смішно. У них уся доказова база така, абсурдна. У Росії просто цей абсурд уже нікого не лякає.

— У чому був сенс проведення психіатричної експертизи, яка визнала Савченко адекватною? Це рутинна процедура чи просто ще одне приниження?

— Це стандартний набір. У таких справах справді проводяться експертизи. Проте незрозуміло, навіщо було проводити стаціонарну експертизу замість звичайної амбулаторної? Я не можу сказати, що їх метою було принизити Надю, це робилося з метою ізолювати її, ось це було важливіше. Амбулаторна експертиза проводиться протягом дня, а Надю помістили у спеціальне місце, де вона дуже довго не мала контакту з людьми. Це було зроблено, щоб понизити резонанс цієї справи. Але цього все одно не вдалося зробити.

— Чи сприяють у справі звільнення Савченко політичні акції в Україні та світі?

— Перш за все, вони сприяють активізації громадської думки. І в умовах, коли на слідство спрямовано велику увагу, важче здійснювати різноманітні беззаконня. Це дуже важливо, щоб дії, які проводить слідство і суд, не залишились без уваги широкої громадськості не тільки в Росії, а й в інших країнах світу. Я можу назвати українських громадян, які й по сьогодні сидять у російських в’язницях, а про них ніхто нічого не знає. Це той самий Карпюк, Литвинов... От у цьому і різниця. Є такі справи, коли садять по-тихому. Для прикладу, справа Сенцова: двох уже засудили до 7 років, вони зізнались у своєму «злочині». Це Черній та Афанасьєв. Я переконаний, що ви про них узагалі не чули. А вони вже сидять.

— Як ви вважаєте, чому розголосу набула справа саме Надії Савченко?

— Тому що Савченко була першою серед військовополонених, які потрапили на територію Росії. Це дуже важливий чинник. По-друге, вона дівчина, а по-третє, коли її взяли в полон і допитували у військкоматі Луганська, вона відповідала терористам досить зухвало. І це справило враження, бо всі побачили, що навіть у полоні під загрозою смерті можна поводитись дуже гідно. Є й ще одна причина — це робота моя і моїх колег. Ми свідомо робимо акцент саме на політичному захисті. Бувають випадки, коли набагато краще мати якомога більше конфіденційності. Але не зараз.

«Надя цілком жіночна і нагадує мені дружин бандерівців»

— Як не дивно це звучить, але ми, українці, мало знаємо про Надію Савченко. Її ім’я стало відомим після її арешту. Ви ж спілкуєтесь із нею досить тісно. Яка вона людина?

— Вона дуже принципова та дуже чесна, окрім цього, у Надії Вікторівни чудове почуття гумору. Вона, незважаючи на свою різкість, дуже весела. Якщо хтось її бачить у похмурих фарбах, це абсолютно не так. Вона схожа на дружин бандерівців, чиїх чоловіків страчували, а вони хапали автомат і бігли в атаку. Мені здається, що цей ваш жіночий український характер не всі розуміють у Росії, адже насправді він дуже сильний та водночас жіночний.

— Ви захищали учасниць панк-рок групи Pussy Riot. Чому ви вирішили стати адвокатом Савченко — вона нагадала вам чимось тих дівчат?

— Взагалі нічого спільного. Це діаметральні протилежності. Ці люди нічим не схожі, жодною спільною рисою. Я можу сказати, що Надія Савченко набагато принциповіша, чесніша та послідовніша, аніж дівчата з Pussy Riot. І це не тому, що Pussy Riot погані. Просто ці люди з різного тіста, іншого середовища та іншого розуміння своєї політичної ролі. Дівчата з панк-рок-гурту — творчі особистості, вони справді порушили етичні норми, виступаючи у храмі, і особисто я вважаю досить неприйнятною таку поведінку, але ж, погодьтеся, за це не садять у тюрму. Дівчата з Pussy Riot — це випадкові люди в політиці, їх жаліли, і дівчата певним чином це експлуатували. А Савченко не викликає жалості, вона асоціюється з гордістю, шаною і боротьбою. Вона вимагає для себе визнання і поваги. Надя — це зразок українського патріотизму, вона людина зовсім іншого спрямування.

— Чи допоміг статус народного депутата Надії Савченко?

— Якби вона не стала депутатом Верховної Ради, вона б не змогла бути делегатом ПАРЄ. А без цього ми б не мали на руках рішення ПАРЄ щодо її негайного звільнення.

— Хто запропонував вам узяти справу Надії Савченко?

— Справу Савченко мені запропонувало Міністерство закордонних справ. Сестра Наді, Віра, погодилася з моєю кандидатурою, і ми почали працювати. От і вся історія. Ніхто не міг знати, якою буде ця справа, чи розгорнеться вона до таких масштабів, як ми маємо сьогодні, ніхто не міг цього передбачити, ми просто почали працювати і робити свою справу.