І хліб, і до хліба
Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>
Заробітчани легалізуються?
03.02.2015
Наприкінці минулого літа ми спілкувалися з активісткою громадського руху внутрішніх мігрантів-заробітчан із українських сіл Степанією Сідляр («Нелегали у власній країні», «УМ» від 10.09 2015). На той час заробітчани Київщини планували свою першу велику публічну акцію у Вишгороді: духовно-просвітницький захід «З молитвою за Україну» з міжконфесійним молебнем за Україну, за здоров’я роботодавців і заробітчан та мистецькою програмою. Намагалися скористатися передвиборчою актуальністю зазвичай непомітних соціальних прошарків для претендентів представляти народ у парламенті. Чи справдилися надії приїжджого електорату?
«Є й позитив. Вони «пролетіли»...
— Степаніє Григорівно, восени ви розраховували на співчуття і участь у вирішенні проблем заробітчан Київщини у середовищі політиків. Вдалося отримати якісь втілені результати від переговорів?
— Знаєте, мені самій дивно. Як після стількох років пробивання глухої стіни байдужості до наших звернень вистачає оптимізму (чи нерозважливості?) сподіватися на наших політиків? Зверталися і до діючих депутатів, і до лідерів різних політичних сил, і усно, й письмово... То можу сьогодні сказати з повною відповідальністю тільки одне. Немає значення, від якої політичної сили депутат. Соціальна глухота, байдужість до гірких проблем незахищених — якості, притаманні їм усім. Правда, є й позитив. Політичні партії і депутати-мажоритарники, які ігнорують наші звернення, вважаючи їх нікчемними, на виборах завжди програють. Мабуть, Господь Бог так оцінює байдужість.
— Вашою основною опорою, як і раніше, лишається церква?
— Так, нам продовжують допомагати священики УГКЦ, Української православної церкви Київського патріархату отець Тарас та отець Богдан. Налагоджуємо стосунки з євангелістами, представники яких також є серед заробітчан Київщини. Вони також погодилися підтримувати нашу діяльність.
— А УПЦ Московського патріархату?
— Їхні прихожани трапляються, але ми спілкуємося поза конфесіями, просто намагаючись підтримати одне одного. Останні події в Україні, м’яко кажучи, не сприяють зближенню з Московським патріархатом. Вони самі допомоги не пропонують, а ми там і просити не будемо.
Відгукнулися роботодавці
— Ваша осіння акція проходила з молитвою за роботодавців. Чи вдалося налагодити з кимось із них конструктивні стосунки?
— Ось тут є деякі зрушення. Боюся говорити, щоб не зурочити... Розумієте, з квітня по листопад на Київщині щороку працює більше чотирьох мільйонів заробітчан. Більшість, звісно, нелегалами. Але є й підприємства, де зайнятість не сезонна, та й зарплати платять через бухгалтерію. От iз такими роботодавцями, начебто, налагоджується контакт. Скажімо, у Вишгороді та Вишгородському районі зараз зводять сім висотних будинків, де працює близько півтори тисячі заробітчан. Інвестори — Донецьк, Луганськ, Дніпропетровськ. Будівельники-заробітчани на зовнішніх роботах (земляні, заливка фундаменту, кладка стін) — частіше з Західної України. Внутрішні (облицювання, електрика, сантехніка та ще водії) — переважно південь і схід України. На наших зібраннях, які ми проводимо зазвичай у приміщеннях церков (інших поки що немає) завжди обговорюємо і громадські, і культурні, і побутові питання... Хочемо залучити до співпраці й земляцтва з різних регіонів.
По секрету Стефанія Григорівна поділилася довгожданною новиною: один iз роботодавців таки погодився у Вишгородському районі надати приміщення для ГО «Заробітчани», де приїжджі неофіти могли б оговтуватися серед своїх на новому місці. «Уявляєте, пропонує оглянути три варіанти! Каже — тільки там же не євроремонт, приміщення невеличкі і потребують наведення ладу... А нам би тільки щоб сухо, електрика щоб була, ну і вода. Хто ж сюди з села на все готове їде? Відремонтуємо, відмиємо! Ми ж тут не відпочинку, а заробітку шукаємо...»
