Дорогі мої «молодоукраїнці»! Великі патріоти й українці! Щиро вітаю усіх вас із Новим 2015 роком! Вклоняюсь кожному журналісту, працівнику «України молодої» за мужність говорити правду, пробуджувати думку й дух, творити нового українця з найкращими людськими цінностями.
Я все думаю, як би добре було розносити вашу, й мою, газету по блокпостах, землянках, бліндажах на східному фронті, заносити її в оселі, де ще живуть люди. Намагаюся щодня долучатися до посильної допомоги й підтримки наших бійців. Навчаю цього й своїх учнів. Хочу, щоб наша всеукраїнська газета донесла до них, відважних захисників Вітчизни, й мої слова. Зараз самвидавом готую для фронту власну поетичну збірку, дихання якої зігріло б і моїх побратимів.
Прошу в зими:
не сип, не сип на них
своїх снігів, від жаху білих-білих,
не замітай землянок, блокпостів, —
бійці АТО без білих маскхалатів.
Вони в землі. Хто вже навік, навік,
а хто — на обстріл, на ніч, на атаку.
Ти витри очі людяні свої,
не дай замерзнуть «кіборгам» відважним.
Відкрий для них всесвітні небеса.
Насип зірок в натруджені долоні,
щоб пригадались хата, рідний край,
ялинка і дитинство, мамин образ.
Такий трагічний рік. Такі втрати й душевні рани. Зовсім не до святкувань. Треба, щоб уся країна помовчала. Згадала Майдан і Донецьк, вшанувала пам’ять усіх убієнних. І думала...
Василь КОЛЬЧУГІН, практичний психолог Глобинської гімназії