На цьому місці, де має бути сквер Василя Стуса, забудовники рубали віковічні дерева...
Сквер ім. Василя Стуса (де розмістився б центр-музей видатного поета і правозахисника) існує на папері вже майже вісім років. Але місце, затверджене для скверу в Святошині, де свого часу мешкав Стус, зручне для будівництва, приміром автозаправки. Тому столична влада роками невтомно листується і навіть судиться з громадськістю. І ось після багаторічного протистояння столична громадськість та представники влади, здається, порозумілися у питанні облаштування скверу. У приміщенні КМДА громадські активісти Юрій Журавльов та Ольга Пшенична обговорили з мером Віталієм Кличком ситуацію довкола скверу. Кличко дав доручення відповідним службам своєї адміністрації у двотижневий строк підготувати документи і пропозиції для виконання рішення суду, яким владу зобов’язували реалізувати власне ж розпорядження. Голова КМДА підтримав ідею про розширення території скверу до розмірів парку. А в будинку по проспекту Перемоги, 130, збудованому сторіччя тому (який перебуває у реєстрі об’єктів культурної спадщини Києва та був проданий попередньою бандитською владою приватній структурі), запропоновано облаштувати музей Василя Стуса як центр дослідження й популяризації його творчої спадщини. Тим більше що «власник» кинув заповідний об’єкт на поталу дощам і вітрам і не дотримується охоронної угоди щодо будинку.
На зустрічі з громадськістю Віталій Кличко повідомив ЗМІ, що сквер імені Василя Стуса на проспекті Перемоги буде облаштований і відкритий до Дня Києва, тобто у травні цього року. Мер запевнив, що у проекті бюджету Києва на 2015 рік закладено кошти на облаштування цього скверу і до кінця травня відповідні роботи будуть завершені.
Цікаво, що на запропонованій під парк Стуса території ще збереглися залишки святошинського реліктового гаю з деревами віком понад 100 і 200 років. Знаковим із меморіального погляду є те, що починається він курганом пам’яті зі стелою, що був насипаний понад 2000 учасниками акції у день загибелі поета-правозахисника в радянському концтаборі. А завершився б музеєм цього видатного діяча-правозахисника. Саме як меморіальний комплекс і задумувався громадськістю проект скверу імені Василя Стуса у 2007 році.
А ТИМ ЧАСОМ...
23 грудня 2014 року вчергове закрито кримінальне провадження щодо невиконання КМДА рішення міськради про облаштування скверу Василя Стуса.26 січня відбулося судове засідання з цього приводу, яке, до речі, вела суддя Валентина Малиновська, котра під час Майдану засуджувала скалічених беркутівцями людей на ув’язнення. «Відповідно до частини 2 статті 9 КПК України слідчий зобов’язаний всебічно дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, — каже громадський активіст Юрій Журавльов. — Слідство не встановило винного в тому, що до теперішнього часу не виконують рішення Київради та постанову суду щодо скверу імені Василя Стуса, не зроблено навіть елементарного — акта землевідводу, тому вже частково виділені містом кошти неможливо використати».
Кремлівський цар Ірод, прикидаючись миротворцем, винайшов нову формулу брехні, твердячи, що, мовляв, «русскіє і украінци — єдіний народ». Але ж звідки тоді споконвічна війна вовків в овечій шкурі проти нашої Вітчизни, чому геніальний Василь Симоненко писав: «Україно, ти моя молитва, ти моя розлука вікова, гримонить над світом люта битва за твоє життя, твої права»? >>
Весна вже покликала господарів у поле. На базарах не проштовхнутися: люд вибирає насіння та міндобрива, шукає, чим би земельку покропити, щоб бур’яни не росли і зайвий раз не брати сапу до рук. «Візьміть ще оцей перепарат, під корінь внесете. Він стимулює ріст і зміцнює рослину», — припрошує продавець молоду жіночку, яка купує яскраві пакети з імпортним насінням. >>
У 2012 році в лісовому урочищі поблизу села Мощена, що біля Ковеля, з’явилося нове військове кладовище. Навесні 1944 року тут точилися кровопролитні бої за Ковель, тому солдатських поховань у цій місцині є ще чимало. Відшукати їх і навіть ідентифікувати — справа благородна й необхідна. Бо війна справді не закінчена доти, доки не похований її останній солдат. >>
На початку ХХ століття Українська держава відновила свою незалежність, яку два її історичних сусіди — західний (Польща) та північний (Росія) — хитрощами, підступністю та збройною агресією ліквідували, а Україну загарбали та поділили між собою. >>
Як відомо, минулорічної весни наше Міністерство культури заявило про необхідність створення в Україні музею тоталітаризму, який би розкривав весь масштаб злочинів комуністичного режиму проти українського народу. >>
Лубенський благодійний фонд «Надія і Батьківщина» впродовж багатьох років розшукує в Україні громадян, які під час Другої світової війни були вивезені на примусові роботи до Норвегії, і підтримує творчі контакти з відповідними норвезькими установами. >>
