Наступного року на вугільну галузь очікує знакова кругла дата — 70-річчя ударної зміни вибійника Олексія Стаханова, який, виконавши 14 з половиною норм, встановив рекорд видобутку палива і дав поштовх для початку однойменного руху. І дуже відрадно, що зустрічати цю подію є нагода не тільки «стахановськими» темпами закриття тих же шахт та зростання заборгованості із зарплати гірникам, а й вагомими здобутками. Приміром, авторами чергового підземного рекорду стали гірники шахти «Красноармійська-Західна №1», які у серпні відзвітували про видобуток з початку року вже 4 мільйонів тонн коксівного вугілля. Поліпшивши свій же власний показник відразу на два місяці, шахтарі встановили абсолютний рекорд в історії вітчизняного вуглевидобутку.
Попри складні гірничо-геологічні умови, потужне підприємство послідовно нарощує темпи роботи, і його окремі дільниці працюють ефективніше, ніж цілі шахти. Вже в серпні мільйон тонн палива видобув колектив дільниці №7, і перетнути цей рубіж до кінця року мають можливість гірники інших дільниць. А забезпечують ефективну роботу видобувних колективів бригади прохідників, які з початку року вже пройшли майже 15 кілометрів гірничих виробок.
До цифри «1» у назві підприємтва та номерації дільниці відповідно поставилися і на шахті «Південнодонбаська 1» ДП «Донецьквугілля», де у серпні теж спромоглися на сучасний виробничий рекорд. Прийнявши на себе зобов'язання видати на-гора за місяць 57 тонн палива, гірники дільниці №1 таки впоралися з наміченим. Причому рекордний видобуток здійснювали вперше за 30 років роботи шахти на малопотужному вугільному пласті, для роботи на якому інженерно-технічній службі підприємства довелося навіть застосовувати оригінальну технологію.
У згаданих досягненнях, зрозуміло, далеко не останню роль відіграла високоефективна техніка. Та все ж авторство рекордів по праву належить саме гірникам, які після ударних змін мають абсолютне право розраховувати на моральне й матеріальне заохочення. Отож, зрештою, не дивно, що напередодні Дня шахтаря державними й відомчими нагородами відзначені більше 70 гірників «Красноармійської-Західної № 1», а президенту вугільної компанії Леоніду Байсарову присвоєно звання Героя України. Знайшли відповідні нагороди, відзнаки та стимули також і ударників з «Південнодонбаської № 1».
А тим часом фахівці, які періодично змушені з'ясовувати причини аварій на вугільних шахтах, все частіше доходять висновку, що між хрестами на грудях керівників підприємств та на могилах гірників нерідко існує прямий зв'язок. Адже іноді гонитва за трудовими рекордами й нехтування задля цього елементарними вимогами підземного виробництва призводять до важких наслідків. Навіть сучасне обладнання, змонтоване у виробках, не витримує величезних навантажень і рано чи пізно дає збій. Наприклад, досі з'ясовують причини підземного вибуху на одному з лідерів вітчизняного вуглевидобутку — шахті «Краснолиманській», де у липнi трагедія забрала відразу 36 людських життів. І, на жаль, цей сумнівний «рекорд» в історії потужного підприємства таки дещо затьмарює низку попередніх трудових рекордів колективу.