Олені Мальцевій нині заздрить більшість подруг. Ще б пак: не було щастя у рідному Запоріжжі, так «закордон» підкинув! Ще рік тому не мала ні пристойного заробітку, ні сімейного затишку. Вдалося познайомитися з громадянином Нідерландів, порядним чоловіком. Не минуло й тижня по весіллі, як Фредерік офіційно визнав своєю доньку Олени, Маринку. Утрьох облаштувалися в ошатному триповерховому будиночку, відкрили власну крамницю, придбали авто престижної моделі... Після українських реалій молода запоріжанка почувалася досить комфортно.
Підтримувала пані Олена і родинні стосунки. Торік інтерподружжя погодилося віддати Маринку на канікули до бабусі. У Наталі Аркадіївни у Зеленому Яру онуці було, звісно ж, не кепсько. Старенька упадала за «голландкою», як кликали однолітки Маринку, годила їй чим могла. Відтак подальший перебіг подій виявився несподіваним.
«У серпні Олена Мальцева з чоловіком приїхала за донькою, — розповідає «УМ» старший уповноважений кримінальної міліції з питань неповнолітніх Шевченківського райвідділу міліції Василь Побєльонний. — Однак бабуся відмовилася повертати дитину. Спочатку сховала паспорт Маринки, а в день запланованого відльоту сім'ї зникла з онукою. Батьки змушені були повертатися до Голландії без доньки».
Майор Побєльонний каже, що Олена Мальцева офіційно заявила про зникнення Маринки і попросила до притулку її не віддавати, а відразу ж зателефонувати їй у Нідерланди. Упродовж кількох діб правоохоронці з'ясовували місцезнаходження дитини. Було встановлено, що Наталія Мальцева відвідує одну з релігійних сект, є фанаткою з непередбачуваними діями. Не реагувала на повістки з міліції. Коли ж до кабінету майора Побєльонного таки доправили бабцю з онукою, відбулися телефонні перемовини з Нідерландами. Мальцева-старша відмовилася від діалогу з донькою, а Маринка зраділа контакту з мамою. Пані Олена попросила дитину «пожити у дяді-міліціонера», доки вона не прилетить за нею. Обіцяла зробити це наступного ж дня.
Таке не влаштовувало бабусю, і вона зателефонувала до обласної прокуратури зі скаргою на міліціонерів, котрі відібрали у неї онучку. Попри вигадки і шалений спротив фанатки, того дня Маринка гралася не в Зеленому Яру, а з Катериною, донькою Інни і Василя Побєльонних.
«Наступного ж ранку мені зателефонували з посольства Королівства Нідерланди в Україні, — згадує Василь Побєльонний. — Просили гарантувати безпеку дитини. Необхідні гарантії я, звісно ж, дав. А від Мальцевої затребував документи і речі Маринки».
На той час пані Олена вже була в Дніпропетровську. Майору довелося облишити інші справи, аби забрати в бабусі все, з чим до неї приїхала в гості онука. Речі та віддала, а документи заховала. Пригрозивши наостанок, що Маринку вона у «такої» доньки відсудить!
У Києві дипломати Нідерландів і співробітники нашого МЗС долучилися до непрогнозованих поневірянь Мальцевих, і за кілька діб документи Маринки було поновлено. У Країні Тюльпанів їх зустрічав спантеличений Фредерік.